Що не кажіть, а вплив олігархів на українську політику визначальний. Політикум м'яко спускає нас з висоти нинішнього конфлікту. Те, що спускає – очевидно. Чому м'яко? Бо для нас не готують сутнісних змін системи, бо Янукович має залишитися на своїй посаді, бо більшість винних у злочинах проти людяності залишаться непокараними і при портфелях. Все підштукатурять, законопатять, зашиють латками. Воно матиме більш-менш пристойний вигляд, але залишиться все таким же наскрізь зіпсованим.
Трагічно те, що сутнісних змін і покарання злочинців найімовірніше не буде й після відходу Януковича. Олігархам не потрібні різкі рухи, їм не цікаві докорінні реформи, зате їх влаштує контрольований безлад. У ньому легше орудувати тим, у кого фінанси та посади. Корупція тут найефективніший механізм для реалізації політичних взаємин.
Про справжні наміри еліт промовисто свідчить така наполегливість у поверненні до Конституції-2004. Вона не принесе жодних змістовних перетворень. Ця «панацея» може хіба що дорозхитати режим Януковича, але аж ніяк не гарантує видужування України. Від повалення диктатора до принципово іншої держави треба здолати виснажливий чумацький шлях. Розбалансована Конституція зразка 2004 року радше законсервує такий любий олігархам контрольований безлад, аніж закладе передумови для стрімкого ривка України. Та й загалом є великі сумніви, що парламентсько-президентська чи парламентська форми державного правління можуть порятувати наскрізь корумповану державу, яка перебуває в стані коми.
Вітчизняна олігархія та їхні союзники серед політичного істеблішменту так налаштувалися на м’який спуск і «договорняк», що для пересічних поки не бачу підстав сподіватися на глибоке полегшення. Все більш-менш залишиться так, як і в останні 20 років.
Як не дивно, але шанс на порятунок пересічним може подарувати хіба що якась необачна дурниця від незграбного Януковича. Тільки вона нині здатна розбудити «випадкові явища й особистісні якості відомих людей», що за доводами Плєханова двигають історію.
Плебеї, сподіваймося на глупість імператора! Інакше готуйтеся тягти вже звичне для вас буденне і сіре життя.
Михайло БАСАРАБ, кандидат політичних наук, політолог
