Воно від природи не дається. Йому потрібно довго і напружено вчитися при хороших вчителях. Люди з таким мисленням стають дуже незручними для різного роду керівників, навіть найвищих рівнів. Зокрема й державних. Говорять якісь складні речі, пишуть важкі документи.
Москва. 2006 рік. Всі розвідки і контррозвідки України очолюють самі патріоти. На політичній арені Росії вже зміцнюється лідер «Конгресса русских общин», а потім партії «Родина» Дмитро Рогозін як політичний ультра. Тепер подивимося, що відбувається далі з самим Рогозіним і з політичним курсом Путіна і щодо Придністров'я, і щодо Грузії і, нарешті, щодо України. Пригадаймо, які регіони і які об'єкти на сході України відвідав Рогозін як віце-прем'єр Россі по оборонці 3 грудня 2013 року, буквально за кілька тижнів до російської авантюри проти України. Правильно – об'єкти українського оборонпрому. А тепер повернімося на вісім років назад і прочитаємо два інформаційних повідомлення.
«Рогозін: Крим повернеться до складу Росії», від 22 лютого 2006 року:
«Рано чи пізно Крим і Севастополь повернуться до складу Росії. У такому результаті впевнений лідер російської партії «Родина» Дмитро Рогозін. У інтерв'ю «Новом Региону» він заявив, що ніколи не погодиться з тим, що Крим це закордон».
«Я не можу себе відірвати від країни, яку я вважаю своєю. Крим я вважаю своєю територією і ніколи не погоджуся, що це закордон. Я говорю речі неполіткоректні, але щирі», - сказав Рогозін.
«Я проти базової угоди про дружбу і співпрацю між Росією і Україною, вона не враховує інтересів жителів двох країн. Я проти того, що Україна позиціює себе як унітарна держава. Якщо РФ позиціює себе як Федерація, Україна тим більше має бути федеральною державою. Я вважаю, що статус Севастополя визначений давно. І це вихід із ситуації, аби визнати Севастополь містом РФ. Щодо Криму питання можна вирішити. Крим, безумовно, російський. І я думаю, що він стане основою масштабної роботи по возз'єднанню Росії і України. Якби я дожив до цих часів, я вважав би, що життя прожив не даремно. Якби я міг, як пересічний громадянин Росії, зіграти якусь роль у возз'єднанні Криму, інших російських земель з Російською Федерацією, я був би щасливий», - заявив він.
Водночас, Рогозін визнав, що російській владі зараз не до того, аби системно займатися проблемою приналежності Криму. «У неї маса інших проблем, з якими вони не можуть впоратися. Є ще Придністров'я, територія, яка геополітично пов'язана з Суворовим, а зовсім не румунськими князями. Є Абхазія, Південна Осетія. Це уламки СРСР, які не приєдналися нікуди. Люди там зробили свій особистий вибір – узяли російські паспорти. Їхній вибір потрібно поважати», - сказав Рогозін. (Додамо, що Рогозін говорить про Абхазію і Південну Осетію в лютому 2006 року, за два роки до російського вторгнення до Грузії. – Є. М.)».
Для об'єктивності читаємо і це.
«Ющенко доручив Кабміну підготувати стратегію розвитку Криму як української території» від 22.02.2006 року на «УРА-Информ»:
«Президент України Віктор Ющенко доручив Кабінету Міністрів України підготувати стратегію розвитку Криму як українській території, повідомляє УНІАН.
Як повідомив на засіданні Кабінету Міністрів України в.о. прем'єр-міністра Юрій Єхануров, таке доручення було дане на нараді у Президента щодо Криму, яке відбулася вчора.
В.о. прем'єр-міністра завірив, що робота з підготовки стратегії, а також розв’язання проблемних питань розвитку Криму буде проведена».
Результат ми знаємо. Йдемо далі. Через два роки. Москва. Лента.ру:
«10 січня 2008 року указом президента Володимира Путіна Рогозін призначений на пост постійного представника Росії в НАТО. У цій якості він у серпні 2008 року інформував представників альянсу про те, що стоїть за розв’язуваним Росією в Південній Осетії завданням з примусу (примусу!) грузинської сторони до миру, і повідомляв про часткове призупинення співпраці з НАТО, члени якого сприйняли дії Росії в регіоні як акт агресії щодо Грузії.
Наприкінці грудня 2011 року президент Дмитро Медведєв призначив Рогозіна заступником голови уряду РФ. У квітні наступного року він був звільнений з посади представника в НАТО. Рогозін зберіг пост віце-прем'єра після обрання Путіна Президентом Росії у березні 2012 року і призначення Медведєва головою уряду РФ у травні того ж року. Рогозін володіє французькою, англійською, іспанською й італійською мовами».
А тепер зайдемо на сайт Уряду Росії і подивимося, за що тепер у російському уряді відповідає Дмитро Рогозін як заступник голови.
Читаємо.
«Дмитро Олегович Рогозін.
Дата вступу на посаду: 23.12.2011.
Заступник Голови Уряду Російської Федерації. Координує роботу федеральних органів виконавчої влади, дає їм доручення з питань : забезпечення національної оборони, мобілізаційної підготовки Російської Федерації і управління державним матеріальним резервом; державної політики в галузі розвитку оборонної, атомної, ракетно-космічної, суднобудівельної, авіаційної і радіоелектронної промисловості; виконання державної програми озброєння, державного оборонного замовлення і програм розвитку оборонної, атомної, ракетно-космічної, суднобудівельної, авіаційної і радіоелектронної промисловості; розвитку і вживання системи ГЛОНАСС; здійснення атомного нагляду; експортного контролю щодо товарів, інформації, робіт, послуг і результатів інтелектуальної діяльності, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження, засобів доставки зброї масового ураження, інших видів озброєння і військової техніки; реалізації погодженої військово-технічної політики в межах Організації Договору про колективну безпеку; державної політики в галузі військово-технічної співпраці Російської Федерації з іноземними державами; державної політики в галузі цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; розвитку науково-дослідної діяльності з метою забезпечення стратегічного військово-технічного і оборонного планування; облаштування державного кордону Російської Федерації; вироблення пропозицій зі створення системи підготовки молоді до служби в Збройних силах Російської Федерації.
Координаційні і дорадчі органи
Рогозін Д.О. очолює Координаційні і дорадчі органи:
Міжвідомчу комісію з питань, пов'язаних з впровадженням і розвитком систем апаратно-програмного комплексу технічних засобів «Безпечне місто», Державну прикордонну комісію, Морську колегію при Уряді Російської Федерації, Комісію з експортного контролю Російської Федерації, Урядову комісія із забезпечення реалізації заходів із запобігання банкрутству стратегічних підприємств і організацій, а також організацій оборонно-промислового комплексу, Колегію Воєнно-промислової комісії Російської Федерації.
Як бачимо, Путін давно вів Д. Рогозіна наверх. Але на початку він відправив його на три роки в штаб-квартиру НАТО за півроку до війни з Грузією. Людині з чотирма європейськими мовами країн НАТО за три роки розібратися з деградуючою структурою було легко. Тим більше що місія Росії в НАТО у декілька разів перевищувала українську місію за чисельністю й інтенсивність її співпраці значно перевищувала українську. Зараз вже можна передбачити, що ця співпраця була спрямована на промацування слабких місць Альянсу і вивчення готовності НАТО до швидких і активних дій. Із завданням Рогозін, мабуть, впорався добре. Якби Путін знав і був упевнений у тому, що НАТО швидко, жорстко й ефективно відреагує на його авантюру з Грузією і на агресію проти України, він би не ризикнув. Але Рогозін і СЗР, і ГРУ ГШ переконали Путіна достовірною інформацією, що НАТО - це вже зовсім не той НАТО. Можна діяти. Жодної військової небезпеки немає. А економічні і дипломатичні санкції переживемо. Вони не вічні. Народ підтримає. Зате які стратегічні питання розв’яжемо.
Інше питання. Подивімося ще раз на сферу відповідальності вже досвідченого Рогозіна в російському уряді. І поставимо собі питання: а в сучасному уряді України є віце-прем'єр хоча б з однією десятою часткою таких відповідальних функцій? Тим більше що ми - об'єкт агресії. Я вже не говорю про особистостей масштабу Рогозіна.
Одне слово, знову проклята стратегія і довгострокове планування. Але, мабуть, ніколи. Вибори. Вибори. Ну й люстрація, звичайно.
