Прецедент паузи вже був. Європа взяла її у питанні Словаччини. Тоді президентом там був Владимир Мечіар. До нього, за великим рахунком, у Європи не було довіри. Вони боялися, що буде реверс до Росії. Адже остання тоді активно купувала там газопроводи.
...Перед голосуванням у мене був такий настрій, як перед матчем збірної в Парижі. Коли провалили голосування по першому закону щодо питання Тимошенко, я написала на сторінці «Дня» у «Фейсбуці», що це — «перший гол П’ятову...»
Саме «питання Тимошенко» далеко не однозначне. Ми ще тоді, коли все заварювалося, писали: це — велика пастка, яка сконструйована і для Януковича, і Януковичем.
Тому можна говорити, що в Партії регіонів є якісь непереборні обставини, і вони не можуть це проголосувати... Але коли вони почали «валити» Закон про прокуратуру та інші, які вносив сам Янукович, то склалося враження, що «забили гол у власні ворота». Але питання в тому, що ці «їхні ворота» співпадають із нашими на якомусь етапі. І це дуже складний для нас стан.
У Росії зараз розсилаються повідомлення про створення нової партії. Про це вже пише російська фейсбук-спільнота. Назва партії — «Наша отчизна». Її заяви супроводжуються такими повідомленнями: «Партия «Наше отечество» будет бороться за независимость ряда областей Украины путем проведения референдума среди населения этих областей о создании из них государства «Центральная Россия» (объединяющая малороссов) с русским языком в качестве основного государственного языка. Новому государству будет предложено политический и таможенный союз с Российской Федерацией»...
В цьому контексті не можна було не помітити, як вистрибував Петро Симоненко за кожним «європейським» епізодом у нашому парламенті й нагадував про «мільйон підписів за референдум».
Українська пауза — це дуже небезпечне явище. Ми живемо не в чистому полі. Поряд чигають на будь-який наш промах «шаблезубі тигри».
Усе це наводить на дуже тривожні думки, що в тій розмові, про яку ніхто нічого не знає, в невідомо якому місці щось таки відбулося. І це «щось» має значення не лише для майбутнього України, але й для всієї Європи. Україна — це не Словаччина. Ми значно ближче до «епіцентру ураження».
...Коли я була в Японії, мене вразив напис на пам’ятнику жертвам трагедії в Хіросімі. Там немає звинувачень на адресу американців. Там лише такі слова: «Спіть спокійно. Помилок ми не повторимо». Так сталося, що це голосування співпало з Меморіальними днями пам’яті жертв Голодомору. Від тої трагедії минуло 80 років. Та навіть у часи Ющенка мало хто говорив про відповідальність політиків. Голодомор був у 1932—1933-х рр., а передумови до нього — у 1918-му. Тоді, коли була втрачена спроба відновити українську державність.
P.S. ...Президент у Відні — за Євроінтеграцію, а парламент не здатний прийняти жодного рішення... Більше того — заскорузлий уряд розвертає курс... Що має робити Президент з «унікальною чуйкою»? Звільнити прем’єра і змінити команду. Ідеальна схема. Але є, одне «Але...»: про що все-таки, невідомо де, говорили Янукович з Путіним ?...
Політика в стилі спецоперацій в дії?
P.P.S. Подивіться в календар — сьогодні день, коли «титанік».... напоровся. А вирушив він в дорогу — після президентських виборів 1999-го року... («Титанік вирушив в дорогу» «День» від 2 листопада 1999 року).
