Російські інформагенції повідомили, що голова МЗС РФ Сергій Лавров та його колеги із Франції та Німеччини — Франк-Вальтер Штайнмайєр і Лоран Фабіус — провели телефонні переговори та домовилися, що контактна група, яка працює над встановленням миру на сході України, повинна терміново відновити роботу. Міністри закордонних справ трьох держав, поінформувала прес-служба МЗС РФ, висловили готовність задіяти свої можливості для сприяння визначенню загальноприйнятного місця зустрічі представників українських властей ыз лідерами ополченців за посередництва Росії та ОБСЄ. «У ході розмов з російського боку було акцентовано на необхідності не допустити зриву домовленостей берлінської зустрічі голів зовнішньополітичних відомств Росії, Німеччини, Франції та України 2 липня цього року про якомога скоріше скликання контактної групи з метою узгодження між Києвом і Південним Сходом України безумовного сталого припинення вогню», — заявляє прес-служба російського закордонного відомства.
Одразу ж виникає ціла низка запитань. По-перше, з якого дива три держави без участі України обговорюють українські проблеми. Невже ж Українська держава не має легітимної влади, яка впевнено контролює абсолютну більшість території країни і якій довіряє більшість населення (тоді як Росії, скажімо, абсолютна більшість населення не довіряє, ба більше — бачить у ній недруга)? По-друге, яким чином Росія, що окупувала не лише Автономну Республіку Крим, а й 40 гектарів Херсонської області (на Арабатській косі), взагалі може бути якимось «посередником»? По-третє, цікаво, чи вживали міністри закордонних справ Німеччини та Франції терміни «ополченці», «лідери ополченців», «представники Південного Сходу України» стосовно терористичних та відверто бандитських угруповань, які діють на українській території? Якщо вживали, то це є визнанням терористів з боку цих двох держав, якщо ні, то де спростування чи бодай уточнення інформації, оприлюдненої прес-службою МЗС РФ?
І нарешті, головне: а хто ж очолює так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку»; хто командує цими незаконними та невизнаними ніким, крім, здається, окупованих росіянами Південної Осетії й Абхазії, квазідержавами; хто їх представлятиме на консультаціях «від імені Південного Сходу України»?
Переглянемо список терористичних лідерів:
• Олександр БОРОДАЙ — російський громадянин, «прем’єр» так званої «ДНР».
• Ігор ГІРКІН (СТРЄЛКОВ) — російський громадянин, професійний терорист із великим стажем, «військовий міністр» тієї самої «ДНР».
• Валерій БОЛОТОВ — «глава ЛНР», персонаж з утаємниченою біографією (десять років, як зазначають ЗМІ, провів невідомо де), із цілком імовірним подвійним громадянством, навіть з невідомим місцем народження (спочатку російські мас-медіа твердили, що він народився в Таганрозі, а потім його батьки переїхали до Стаханова; за якийсь час, як за свистком, російські медіа стали писати: корінний донеччанин, народився у Стаханові).
Призначені 3 липня «главою ЛНР» Болотовим керівники «уряду»: «прем’єр» громадянин РФ Марат Баширов та його «заступник», так само російський громадянин Дмитро Семенов...
Список можна продовжити, але досить, мабуть, і цього. Бо ж навіть ті з «лідерів» терористів, які мають українське громадянство, то «засвітилися» як члени неонацистських організацій РФ, то працювали на якісь російські структури. Інакше кажучи, схоже на те, що як учасників консультацій в ролі «представників Південного Сходу» за посередництва Росії та ОБСЄ Україні нав’язують російських громадян або російських же нациків, хоча й з українськими паспортами. Цікавий підхід, чи не так?
Тим більше, що останні «призначення» Болотова воістину знакові. Марат Баширов — персонаж, добре відомий не тільки в Росії. Він — директор зі взаємодії з органами влади та стратегічних комунікацій ЗАТ «Комплексні енергетичні системи» (Integrated Energy Systems) — найбільшої в Росії приватної компанії, яка працює в сфері електроенергетики та газорозподілу. Головний власник компанії — один із найбагатших громадян Росії Віктор Вексельберг. Як казали в одному фільмі минулих часів, «особа, наближена до імператора», тобто до президента Путіна. А заступник Башарова — Семенов — керівник об’єднання адміністративно-технічних інспекцій Москви. Чи могли такі поважні й добре оплачувані персонажі неначе пацани-романтики летіти на перший поклик якогось там Болотова, у нещодавньому минулому — чи то водія сина нардепа Єфремова, чи «смотрящего» від згаданого вже депутата за шахтами-копанками Луганщини, тобто відвертого кримінальника? І ще одне запитання до західних урядовців: а як щодо того, щоб «полоскотати» санкціями Вексельберга, який вирощує такі цінні керівні кадри терористів?
Загалом же згадані вище повідомлення про заклики німецьких та французьких посадовців до консультацій з терористами задля якнайшвидшого припинення вогню і встановлення стійкого перемир’я на сході України — лише одні з багатьох подібних на них. У мас-медіа говориться навіть про тиск на Петра Порошенка з метою схилити його послати своїх представників домовлятися з терористами щодо замирення. Є такий тиск чи ні, але певне підштовхування української влади до переговорів із Болотовим, Бородаєм, Башировим і Ко — це беззаперечний факт. Але чому представниками населення Донбасу деякі діячі держав ЄС уперто вважають громадян Росії (з цікавими бізнесовими біографіями, між іншим) та осіб з невизначеним громадянством і загадковими — або зовсім не загадковими, а кримінальними — життєписами? Хіба ж може бути громадянин однієї держави повноважним представником та визнаним світом вождем громадян іншої держави?
Як на мене, і німецьким, і французьким урядовцям варто було б замислитися насамперед над останнім — адже, пригадується, німці колись уже надали право громадянинові Австрії очолювати й представляти свою країну. Добре відомо, які наслідки мала така практика і для Франції, й для Німеччини...
