Здавалося, ми знову почуємо добрі новини з Майдану, аж ні – люди зібралися у Києві, висловили криками своє невдоволення українською владою, озвучили свої вимоги (імпічмент президента, розпуск Верховної Ради та покарання осіб, відповідальних за насильство), але жодної з них не було виконано. Влада і далі у тих же руках, а президент не збирається іти на дострокові вибори, в той час як демонстранти і далі займають КМДА та Будинок профспілок. Поки вони не намагаються рушити до міста і заблокувати інші будівлі, міліція їх не атакує. Постають питання: «Скільки ще триватимуть протести?», «Скільки ще протримаються демонстранти?», «Скільки ще влада триматиме оборону?»
Як виявилося, очікування, що протести стануть всеукраїнськими, а промисловість застрайкує, були нереальними. Здається, ніхто не знає, як закінчити цю акцію. Протестувальники насправді не довіряють своєму політичному керівництву. Крім політиків першого ряду (Яценюк, Кличко, Тягнибок), сформовано Раду Майдану, котра координує діяльність громадських організацій і все критичніше ставиться до політиків, котрі не змогли висунути плану дій.
Здавалося б, було б добре визначити єдиного кандидата на президентські вибори – кандидата Майдану. Тим не менше, досі нема жодних домовленостей із цього приводу. Яценюк запропонував кандидатуру Юлії Тимошенко, котру у випадку неможливості її участі у виборах мав би замінити Кличко, а того, у свою чергу, сам Яценюк. За цим сценарієм, останньою надією Майдану стає лідер націоналістів Тягнибок.
Це хитрий план, бо він виходить із того, що влада не звільнить ув’язнену Тимошенко, а Кличко не матиме права брати участь у виборах, оскільки він уже багато років не платить податків в Україні, а це стане неодмінною умовою кандидатства, якщо Партія регіонів зможе провести запропоновані нею зміни до закону про вибори президента. Не дивно, отже, що ані Кличко, ані Тягнибок не підтримали пропозицію Яценюка.
Нинішня ситуація на Майдані трохи нагадує мені спробу провести загальнонаціональний страйк у Польщі 1988 року. Лех Валенса не зміг цього зробити, але, виходячи з верфі у зімкнутому строю разом зі страйкарями, він зміг зберегти обличчя і привести «Солідарність» до перемоги. Організатори Майдану досі не висунули якоїсь схожої ідеї.
Делегація Європарламенту прибуде до Києва наступного тижня, щоб говорити з усіма – від президента до керівників Майдану.
