24 березня — чергова річниця початку бомбардування силами НАТО об’єктів на території Союзної Республіки Югославія (СРЮ). Проведена в 1999 році операція Альянсу «Союзна сила» і досі присутня в політичної повістці дня на Балканах (в першу чергу, в Сербії та Чорногорії, що входили до складу СРЮ), в Росії та — в меншій мірі — на всьому пострадянському просторі, зокрема, і в Україні. З роками ця тема не втратила актуальності, напроти — стала наріжним каменем російської антизахідної пропаганди, яка транслюється і українськими ЗМІ прокремлівської орієнтації.
«18 років тому мирний Белград перетворився на пекло»... «НАТО, порушивши міжнародний порядок, атакувало Югославію з повітря»... «Більше 2 тис. жертв серед мирного населення»... «Тисячі жертв, названі потім побічним ефектом війни, яку ніхто не оголошував...» Це — анонс фільму «Бомбы, которые взорвали мир» на телеканалі «Інтер». А ще — приклад класичної пропаганди та відвертої маніпуляції.
...Все почалося в 1996—1997 роках, коли після операції «Буря», Ердутського та Дейтонського мирних договорів, уряд Союзної Республіки Югославія почав переселяти сербських біженців з Хорватії та Боснії і Герцеговини до Косова, або, як називають цей регіон серби, до Косова і Метохії, «Космета». На цьому тлі розпочалися збройні конфлікти між «Армією визволення Косова» (УЧК) та військовими СРЮ, які в 1998 року набули характеру воєнних дій. Почалися репресії щодо мирного населення, які мали всі ознаки етнічних чисток. Відбулося різке зростання кількості албанських біженців з регіону, а кількість жертв серед цивільного населення вже вимірювалася тисячами. Між тим Рада Безпеки ООН через блокування з боку Росії не спромоглася прийняти рішення, яке б поклало край етнічним чисткам і спонукало Белград вивести свою армію з Косова.
У жовтні 1998 року делегація НАТО, на чолі з генеральним секретарем Хав’єром Соланою, попередила югославського лідера Слободана Мілошевича, що Альянс розпочне авіаційні атаки, якщо війська СРЮ не припинять репресії проти цивільного населення.
Паралельно йшли перемовини на дипломатичному рівні. З керівництвом СРЮ обговорювалися умови виведення югославських військових з Косова, розміщення там міжнародного миротворчого контингенту та забезпечення спостереження за дотриманням миру з боку НАТО. Але в лютому 1999 року Мілошевич остаточно заявив, що не допустить введення будь-яких військ на територію СРЮ, які б мали змушувати до миру чи провадити спостереження. Невдачі зазнали також переговори щодо політичного врегулювання — Белград не погодився на формування в Косові власних органів влади, тому що побоювався, що це призведе до незалежності Косова.
Тим часом конфлікт розгортався. Кожного дня ситуація могла перейти на іншу стадію, повторюючи боснійський сценарій, де кількість жертв вимірювалися сотнями тисяч...
У цих умовах, 24 березня 1999 року, НАТО розпочало військову повітряну операцію проти Союзної Республіки Югославія.
Бомбардування було припинено після того, як 9 червня 1999 року представники війська СРЮ і НАТО в місті Куманово (Македонія) підписали договір про виведення з території Косова військ і поліції Союзної Республіки Югославії і розміщення миротворців. 10 червня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію № 1244, що передбачала введення на територію Косова військового миротворчого контингенту.
...Зрозуміло, що розгляд бомбардувань території СРЮ силами НАТО без контексту, передумов та наслідків є маніпуляцією фактами. Сумно, що такі спроби ми констатуємо в українському медіаполі...
Ще одна поширена маніпулятивна технологія — перекручування даних про кількість загиблих в результаті повітряних атак Північноатлантичного альянсу.
Останнім часом ці цинічні маніпуляції набули такої популярності, що Центр євроатлантичних досліджень з Белграда (!) восени минулого року вимушений був заявити про неприпустимість поширення брехні про кількість загиблих під час бомбардувань НАТО Союзної Республіки Югославії. (Напередодні голова МЗС РФ Сергей Лавров заявив, що в результаті бомбардувань НАТО загинуло «тысячи» людей.)
За даними Фонду гуманітарного права, від наслідків авіаударів НАТО з 24 березня по 9 червня 1999 роки загинули 758 осіб, в тому числі 267 — в центральній Сербії, 10 — в Чорногорії, інші — в Косово і Метохії. З них 450 були цивільними особами, 300 — військові та поліцейські СРЮ та бійці «Армії визволення Косова». Це немало, але це — не «тисячі», якими оперує російська пропаганда.
...У світі і сьогодні немає єдності щодо оцінки операції НАТО «Союзна сила». Але вибір російської пропагандистської версії для поширення її в Україні, як це роблять такі ЗМІ, як «Інтер», точно не є прийнятним.
До весни 2014 року відсутність власної, українську точку зору на події, що відбувалися в екс-Югославії в 90-х роках минулого сторіччя, була неправильним, але де-факто можливим вибором. Але залишатися прихильником прокремлівського погляду на балканську історію та політику після анексії Криму та початку російської військової агресії на Сході країни для українських ЗМІ, експертів та політиків вже зовсім неприпустимо.
