Контролюючи ЗМІ або розпалюючи націоналізм, президент Росії Володимир Путін завжди знав, як утримувати свій рейтинг на високому рівні. Але життя росіян кращим не стає, причому особливо після нового раунду економічних санкцій Заходу. І це позначається на рейтингу підтримки Путіна, що падає.
У квітні різко впав курс рубля, що частково було викликано санкціями, запровадженими у відповідь на ймовірне отруєння Кремлем колишнього російського подвійного агента Сергія Скрипаля та його дочки на території Британії. Потім у червні, якраз під час відкриття чемпіонату світу з футболу, що проходив у Росії, уряд запропонував підвищити пенсійний вік — з 60 до 65 років для чоловіків і з 55 до 63 років для жінок, що негайно спровокувало суспільне невдоволення. Результатом стало різке — на 15 пунктів — падіння загального рейтингу підтримки уряду. Це найпотужніший спад за всі 18 років правління Путіна.
Крім того, довіра до самого Путіна впала до 48% з приблизно 60%. Для порівняння: навіть на початку третього путінського терміну 2012 року, коли проходили масові протести проти його повернення на президентську посаду після кількох років на посаді прем’єр-міністра, близько 60% росіян заявляли, що довіряють йому.
У той момент Путін зумів підняти рейтинг, подавши себе захисником Росії. Коли США під керівництвом президента Барака Обами продемонстрували небажання добиватися дотримання ними ж прокресленої «червоної риски» в Сирії (вживання хімічної зброї президентом Башаром Асадом), Кремль долучився до гри, затвердивши Росію як зловісного гаранта роззброєння Асада.
Щоб іще більше зміцнити своє становище в країні, демонструючи непохитність Росії перед волею Америки, Путін надав притулок Едварду Сноудену, який оприлюднив інформацію про Агентство національної безпеки США. Усередині Росії Путін забезпечив будівництво нових мостів і доріг, ремонт інфраструктури, оновлення громадських просторів з парками, фонтанами і кафе.
Хоча ніщо з цього не допомогло росіянам економічно (і тим паче не розширило їхніх свобод), усі ці дії допомогли Путіну затвердити себе як захисника «Великої Росії». Після вторгнення Росії на територію України й анексії Криму в березні 2014 року (що стало відвертим викликом Заходу) його рейтинг досяг запаморочливих висот — 87%.
У березні 2018 року Путін спокійно виграв президентські вибори, гарантувавши собі четвертий президентський термін з 76% голосами. Цей результат частково пояснюється відсутністю інших реальних кандидатів. Одразу після виборів його рейтинг підтримки дорівнював 82%.
Але початок чемпіонату світу незабаром підкосив цей рейтинг. Чемпіонат залучив до країни понад 700 тис. закордонних туристів і змінив уявлення росіян про те, що саме є важливим, а також про їхнього лідера. Непривітний господар, Путін стояв під парасолькою під час церемонії після фінального матчу, поки президенти Хорватії та Франції мокнули під проливним дощем.
Тим часом, російський народ вразив світ своєю привітною гостинністю. Власники барів, провідники потягів, волонтери, які розмовляли англійською, тепло приймали гостей. Росіяни зрозуміли, що їм не потрібна перемога за будь-яку ціну; вони можуть бути великими й без мілітаристського диктату Кремля.
А потім було оголошено пенсійну реформу, що спровокувала цілу низку протестів, які змусили Путіна пообіцяти пом’якшити це рішення й одночасно попросити росіян про розуміння. Але, станом на 3 вересня, 53% населення заявляли, що готові протестувати далі. А 9 вересня, в день проведення місцевих виборів, десятки тисяч росіян приєдналися до протестів, організованих борцем з корупцією, юристом і опозиційним лідером Олексієм Навальним; вони проігнорували заборону на «політичну агітацію» в день виборів.
Сам Навальний не міг бути присутнім на мітингу, тому що був арештований за попередню несанкціоновану демонстрацію. Утім, це не зупинило як мінімум 2500 протестувальників, які вийшли на Пушкінську площу в Москві, де їх чекала безжалісна поліція. Вони тримали в руках плакати, наприклад, з такими гаслами: «Пути нет» (гра слів з прізвищем Путін і словом «путь») и «Путин, пора на пенсию» (йому 65 років).
Серед протестувальників було багато молодих людей, не задоволених не лише пенсійною реформою, що не торкнеться їх ще тривалий час, а й недоліками путінського режиму в ширшому сенсі. Як вважає багато людей, навіть якщо Путін і відновив статус Росії як «великої держави», це ніяк не компенсує повсюдної корупції та відсутності перспектив у країні. Молодь вважає цей режим застарілим, а самого Путіна — перешкодою, що заважає змінам (наприклад, збільшенню інвестицій у соціальні програми), необхідним для підвищення рівня життя.
Але не лише молодь почала гірше ставитися до Путіна. Російські бізнесмени розчаровані наслідками санкцій і незадоволені запланованим підвищенням податків. Як і молоді росіяни, підприємці запитуюсь себе, а чи варта путінська завзята зовнішня політика войовничого націоналізму, що в минулому приносила йому настільки потужну внутрішню підтримку, такої високої ціни, зокрема, як реальні витрати на військові дії і наслідки наростання економічної й політичної ізоляції від Заходу.
Путін, звісно, знає, що його становище похитнулося. Саме тому поліція настільки жорстко поводилася з протестувальниками, заарештовуючи їх сотнями. Кремль боїться не лише нових мітингів, а й посилення опозиції з боку бізнесменів, деякі з яких входять до лав потужної російської еліти. Регіональна влада також може почати саботувати рішення Кремля.
Путінський імідж захисника величі Росії й символу надії поступово тьмяніє, а його перевірена тактика відновлення популярності, наприклад, за допомогою анексії територій сусідніх країн або втручання в чужу громадянську війну, не може бути практичною довгостроковою стратегією. Якщо Путін не почне реальні зміни в Росії, його рейтинг підтримки й надалі падатиме, підвищуючи шанси, що — тим чи іншим чином — він нарешті піде з посади президента після закінчення нинішнього терміну 2024 року, якщо не раніше.
Проект Синдикат для «Дня»
Ніна Хрущова, професор з міжнародних відносин у The New School (Нью-Йорк), старший науковий співробітник Інституту світової політики
