Українське суспільство наразі у кризі. Вийти з неї Україна може лише шляхом реформ. Що означає реформувати Україну? Для відповіді на це запитання доведеться подолати псевдореформаторські ілюзії, зокрема таку поширену ілюзію — начебто для успішності реформ достатньо проявити «політичну волю». Але, як показує історичний досвід, так звана політична воля, яка не узгоджується з законами соціогенезу, тобто з тими природними законами, за якими виникає і існує суспільне життя людей, неодмінно перетворюється на «політичну сваволю». А будь-які спроби реформ, засновані на політичній сваволі, яка ігнорує природні закони соціогенезу, призводять не до соціального прогресу, а навпаки — до нових соціальних деформацій. Саме це і відбувалося до сьогодні в Україні. Про це свідчить, наприклад, факт безуспішності «антикорупційних реформ» в Україні.
Отже, проблема полягає в тому, щоб реформи в Україні концептуально були узгоджені з законами соціогенезу. А для цього потрібно ці закони належним чином усвідомити.
Реформа — це завжди зміна суспільства. Суспільство виникає, існує і змінюється в результаті виникнення, існування і зміни певного соціогенного (утворюючого суспільство) фактору. Іншими словами, для того, щоб виникало, існувало і змінювалося суспільство, треба, щоб виникав, існував і змінювався соціогенний фактор. Отже, реформувати суспільство — це означає змінити певним чином соціогенний фактор, зокрема розвинувши його до певного рівня. А щоб його змінити, слід цей фактор відкрити (пізнати) для себе. Що ж це за загадковий фактор?
Якщо розглянути ближче, виявляється, що зазначеним соціогенним фактором є соціальна культура людей, під якою розуміють міру узгодженості волі і свідомості із законами соціальної природи. Соціальна культура людей включає в себе, зокрема, політичну, економічну, правову, моральну та інші види культури людини.
От і виходить, що будь-яка справжня реформа — це, власне кажучи, зміна соціальної культури людей, яка й забезпечує зміни у суспільстві.
Закон соціальної природи, яким слід керуватися для здійснення будь-яких реформ, може бути сформульовано так: без зміни соціальної культури людей не може бути успішно здійснено жодної реформи. Справжньою реформою може бути лише діяльність, яка сприяє розвитку соціальної культури людей. Діяльність, яка не має цієї властивості, є псевдореформаторською.
Якщо проаналізувати у світлі викладеного вище закону соціальної природи досвід реформи, здійсненої, наприклад, Франкліном Делано Рузвельтом, яка забезпечила подолання Великої депресії у США, то виявляється, що вона призвела саме до зміни соціогенного фактору — соціальної (політичної, економічної, правової, моральної тощо) культури громадян США, а цей фактор, у свою чергу, спричинив прогрес у американському суспільстві.
Так само рушійною силою «японського дива», як виявляється, став сформований реформаторами новий соціогенний фактор — прогресивна соціальна культура японців. І взагалі, історія надає достатньо доказів того, що існує наступна закономірність: соціальний прогрес завжди забезпечується розвитком соціогенного фактору, тобто соціальної культури громадян (іншими словами цю закономірність можна сформулювати ще й так: рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку соціальної культури його членів).
До речі, якщо допустити існування цієї закономірності і використати її для соціального прогнозування, то можна сформулювати наступне прогностичне правило: якщо рівень соціальної культури громадян в країні «Х» дуже низький, то ця країна неодмінно стає джерелом небезпеки для інших країн. Наприклад, Росія, в якій сьогодні зазначений соціогенний фактор (тобто політична, економічна, правова і моральна культура громадян) у критичному стані, стала живильним ґрунтом для різноманітних загроз безпеці світового співтовариства.
В Україні, на відміну від Росії, має місце інспірований Майданом процес розвитку (хоч і стихійного!) соціальної культури громадян. Очевидно, це і послужило провокуючим чинником конфлікту між Росією та Україною.
Сьогодні в Україні історично склалися надзвичайно сприятливі умови для розвитку соціальної культури громадян. І вони мають бути використані реформаторами для забезпечення успішності тих реформ (політичних, економічних, правових, моральних тощо), які виведуть країну на шлях соціального прогресу.
Як показує досвід інших країн, для розвитку соціальної культури громадян в українському суспільстві можуть бути використані зокрема: практика відрядження на навчання за кордон українських юнаків і дівчат, які «імпортуватимуть» після закінчення навчання соціальну культуру з-за кордону в Україну; залучення до державного управління громадян України або іноземних громадян з розвинутою соціальною культурою; стажування українських фахівців у країнах з розвиненою соціальною культурою громадян; реформування змісту освіти в Україні таким чином, щоб ця освіта сприяла формуванню у громадян прогресивної соціальної (політичної, економічної, правової, моральної тощо) культури і т.п.
Лише та реформаторська діяльність, яка буде супроводжуватися розвитком соціальної культури громадян, здатна зробити будь-які реформи успішними і забезпечити соціальний прогрес в Україні. Жодним іншим чином досягти ефективності реформ в Україні неможливо.
