Минулого тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що Ізраїль з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну не надав останній жодної допомоги на міждержавному рівні. Про це він сказав в інтерв’ю виданню Ouest-France: «Я шокований. Не розумію. Ізраїль нам нічого не дав, нічого, нуль… Я розумію, що вони повинні захищати свою землю, але я отримав інформацію про те, що Ізраїль експортує своє озброєння в інші країни». Зеленський наголосив, що не звинувачує лідерів країни, а просто констатує факт: «Я констатую факти: були дискусії з керівництвом Ізраїлю, і це не допомогло Україні. Чому б не дати нам протиповітряну оборону?» Президент України також заявив про вплив Росії на Ізраїль: «Можна помітити вплив Росії на Ізраїль. Я розглядаю Ізраїль як незалежну державу». Водночас Зеленський переконаний, що громадянське суспільство в Ізраїлі все ж підтримує Україну. І це правда: масові акції на підтримку України збирали десятки тисяч ізраїльтян, натомість на підтримку Росії – лише сотні. Ба більше: з 2014 року, з початку війни РФ проти України спершу окремі громадяни Ізраїлю, а потім і певні групи воювали у складів добровольчих українських формувань і займалися підготовкою українців до сучасної війни. Не припинився цей процес і нині. Проте громадянське суспільство (точніше, його частина) – це ще не власне Держава Ізраїль…
Утім – навіть якщо «винести за дужки» факт реального російського впливу» – нічого дивного у позиції Ізраїлю щодо України немає. А от справді дивною є відсутність у президентському офісі кваліфікованих фахівців із близькосхідних проблем (до речі, вони, схоже, були відсутні й у адміністрації Порошенка). Бо ж інакше хтось би порадив обом керманичам радикально змінити багато в чому політику України стосовно Держави Ізраїль, яка є єдиною демократією Близького Сходу та протистоїть неототалітарним ісламістським державам (передусім Ірану) і міжнародному тероризму. Але… Організація UN Watch, яка займається моніторингом голосувань в ООН пов’язаних з Ізраїлем питань, опублікувала у своєму мікроблозі у платформі Twitter заяву, в якій, зокрема, говорилося: торік палестинські терористи ХАМАСу випустили по Ізраїлю 4000 ракет, то чому Україна підтримала 78% ініційованих палестинцями резолюцій ООН, які засуджують Ізраїль за самозахист? За даними UN Watch, у період з 2015 по 2022 рік Україна жодного разу не проголосувала на підтримку Ізраїлю, 95 разів голосувала проти (78%) та 27 разів утрималася (22%). Для порівняння організація наводить статистику голосувань Канади, яка у 104 випадках виступила на боці Ізраїлю (85%), тричі голосувала проти Ізраїлю (2%) і 16 разів утрималася (13%). Організація зазначає також, що 2022 року Ізраїль тричі підтримував резолюції, які засуджують Росію за агресію проти України.
Утім, UN Watch, видається, передала куті меду. Редакція ізраїльського російськомовного порталу NEWSru.co.il навела й інші дані. Так, 2020 року, коли Рада з прав людини (РПЛ) ООН закликала до антиізраїльських санкцій, Україна підтримала Ізраїль. А раніше того ж року Україна вийшла з Комітету ООН з прав палестинців. У 2019 році в Раді ООН з економіки та соціальних питань Україна не підтримала надання статусу спостерігача палестинській організації «Шахед», яка позиціонує себе правозахисною. Того ж року, коли РПЛ ООН засудила дії Ізраїлю на кордоні Гази, Україна підтримала Ізраїль. 2018 року Україна підтримала резолюцію проти ХАМАСу. 2017-го Україна підтримала Ізраїль під час голосування в UNESCO. Були й інші випадки підтримки Україною Ізраїлю у структурах ООН, але при цьому під час голосувань у РБ та на ГА ООН щодо антиізраїльських резолюцій упродовж останніх років Україна голосувала або проти Ізраїлю, або утримувалася. А це означає, що влада України солідаризувалася в ООН здебільшого зовсім не зі США й іншими західними союзниками та партнерами…
Щоправда, нині, як наголошують коментатори, відбувається зближення позицій Ізраїля й України на ґрунті протистояння владному режиму Ірану. Та тут також маємо істотні проблеми. Влада України, видається, досі ніяк не наважиться кваліфікувати Іран як державу-терориста та розірвати з ним усі відносини. Справа не тільки в постачанні РФ сотень дронів – як ударних, так і «камікадзе». Згадаймо збитий 8 січня 2020 року іранською ракетою під Тегераном літак Boeing 737-800, який належав авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», на якому загинули всі, хто перебував на борту – 176 осіб, з яких 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Всі члени екіпажу та двоє пасажирів були громадянами України; серед пасажирів було 24 неповнолітніх, з них 19 дітей до 12 років. Два роки влада Ірану відверто брехала щодо причин падіння літака та загибелі екіпажу й пасажирів, а на початку січня 2022 року офіційно відмовилася від продовження переговорів щодо розслідування наслідків катастрофи. Іран заявив Канаді, Швеції, Україні й Великій Британії (громадяни саме цих держав, а також самого Ірану перебавали на борту Boeing 737-800), що відмовляється вести переговори цієї катастрофи. Жодну компенсацію родинам загиблих членів екіпажу Тегеран не виплатив. Отож секретар РНБО Олексій Данілов мав усі підстави однозначно кваліфікувати збиття Іраном Boeing 737-800 як теракт: «Те, що сталося 8 січня 2020 року, було терористичним актом, вчиненим проти цивільного літака», - заявив він на початку нинішнього року в інтерв’ю «Голосу Америки». Вже тоді Україна мала повне право розірвати дипломатичні відносини з державою-терористом. Але і зараз, коли іранські дрони завдають серйозні удари по ЗСУ і вбивають цивільне населення України, офіційний Київ не наважується за прикладом США розірвати дипломатичні відносини з Іраном. А тим часом спільна позиція щодо Ірану зі Сполученими Штатами й Ізраїлем істотно полегшила б порозуміння з останнім. Спільна позиція щодо ісламістського тероризму теж.
Таким чином, лідерам України не варто скаржитися на неправильну позицію Ізраїлю, а варто переосмислити та скоригувати українську політику стосовно близькосхідних проблем. І тоді вже сподіватися на зустрічні кроки.
