Велика Британія стала одним із найбільших партнерів України зараз, у час прямої загрози, можливого нового зростання військової напруженості у довготривалій російсько-українській війні.
Станом на кінець січня 2022 року Україна отримала орієнтовно 2000 одиниць протитанкових гранатометів. Це та допомога, яка вже надійшла де-факто і яка засвідчує швидкість реакції на запит української сторони.
"LONG LIVE THE QUEEN!"
Оборонне співробітництво — чи не найважливіша сфера українсько-британських відносин. І ця взаємодія триває з 2015 року, коли було створено операцію ORBITAL (в Україну направили групу професійних британських інструкторів, які мали навчати українських військових). Відповідно до даних ЗСУ за період з 2015 року до початку 2021-го було підготовлено приблизно 22 тисяч українських військовослужбовців. Ця операція не завершена і триватиме до 2023 року.
Важливо відзначити, що українські та британські військові беруть участь у спільних навчаннях. Наприклад, у минулому році було проведено перші двосторонні навчання "Козацька булава".
Ще одним "китом" нашої українсько-британської дружби є розбудова військово-морського флоту України з допомогою Великої Британії. Вже йдеться про спільне будівництво кораблів та морських баз, що стане суттєвим внеском у посилення безпеки в Чорному та Азовському морях.
ВЕЛИКИЙ ДРУГ УКРАЇНИ
Історичним, на мій погляд, став візит Бориса Джонсона в Україну, що відбувся 1 лютого. У своєму виступі, за результатами зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським, прем'єр-міністр Великобританії назвав головною причиною свого візиту — накопичення 100-тисячного війська Росії на кордоні з Україною. Джонсон вкотре наголосив про загрозу з боку Росії, згадав те число військових, яке тільки за офіційними даними полягло з 2014 року «внаслідок війни, яка триває вже майже десятиліття»!
Прем'єр-міністр також повідомив про додаткові 88 мільйонів фунтів стерлінгів британського фінансування на системи врядування та розвиток енергетичної незалежності України. Ці кошти повинні сприяти розвитку і добробуту українського суспільства.
Відвідини України лідером уряду Британії відбулися у контексті важливої новини — про утворення союзу у форматі Україна-Великобританія-Польща. Він може стосуватися й економічної сфери, але в основному бути безпековим. Його вже почали досить гучно називати "НАТО на трьох". Можна звернути увагу, що висунення самої ідеї зі створення союзу дуже швидко перейшло до першого етапу практичної реалізації, адже міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вже оголосив офіційно про створення такого альянсу.
БЕЗПЕКОВИЙ ЩИТ У ПРИСМЕРКУ ЄВРОПИ
Одразу на думку спадає, до прикладу, Веймарський трикутник, який був створений у 90-х рр., і який по суті став головним інструментом для членства Польщі в ЄС і НАТО. Завдяки тому, що до об'єднання входили такі дві потужні держави, як Франція та Німеччина, вони стали локомотивами швидкого процесу реформування Польщі.
На жаль, Україна досить довго не приділяла уваги "мережевій дипломатії". Наша політика демонструвала бажання швидкого і прямолінійного руху до ключових європейських структур, натомість не враховуючи той момент, що якраз маленькими, дрібними, звивистими кроками можна дістатися набагато далі.
З одного боку, "малий союз" Україна-Польща-Британія може бути, справді, стимулом для глибшого реформування України, покращення її стану й статусу, що в перспективі означало би членство в ЄС і НАТО. Адже в цьому союзі, попри те, що Британія більше не є членом ЄС, є Польща, яка таким залишається.
Але, з іншого боку, виникають і певні думки про поступовий занепад європейської єдності, а відтак і системи безпеки, неефективність тих механізмів, які запроваджує Європа, низька здатність реагувати на загрози і виклики безпеці.
Ситуація в Німеччині є складною, багато що вказує на дедалі більшу прихильність її уряду до Росії. РФ класично використовує такий хитрий і підступний хід, як "шредеризація", тобто підкуп німецьких, європейських політиків, які б лобіювали її інтереси у важливих для Росії питаннях. Свідченням цього є і запуск Nord Stream-2, і нещодавні обурливі заяви віцеадмірала ВМС ФРН та прем'єр-міністра федеральної землі Баварія про те, що не може бути й мови про вступ України в НАТО найближчим часом.
НОВИЙ ЛІДЕР ВІЛЬНОГО СВІТУ
З перспективою ЄС і НАТО чи без — Україні у будь-якому разі дуже вигідний союз із Британією. Але навіщо самій Британії Україна?
Йдеться про імплементацію такої концепції, як "Глобальна Британія". Ця стратегія народилася ще задовго до Breхit, і почав її втілювати колишній прем'єр-міністр, консерватор Д.Кемерон, потім Т.Мей, а тепер втілює Б.Джонсон. Вона означає повернення Великої Британії до ролі потужного геополітичного гравця.
Саме тому Британія почала створювати безпекові союзи поза НАТО. Наприклад, AUKUS, що включає США, Британію та Австралію, тобто як країни Північноатлантичного Альянсу, так і тих, які не входять до нього.
Також Велика Британія розбудовує багаторівневу структуру зв'язків "Five Eyes" або CANZUK, тобто Канада, Австралія, Нова Зеландія, Об'єднане Королівство + США.
Але ж Україна не входить в згадану групу країн, а українці не є історично англомовним народом!? Можливо, вся справа в тому, що Джонсон вирішив піти набагато далі у розбудові глобальної Британії. Якщо AUKUS створено для протистояння впливу КНР, то проти іншої диктатури, Росії, теж має бути свій щит. А отже, "малий союз" Україна-Польща-Британія може потенційно стати таким для Європи.
Джонсон не просто так розширює сферу впливу Британії — він бачить себе новим лідером вільного світу. І це дуже сильно простежується у його книзі-розвідці "Churchill Factor". Теперішній прем’єр-міністр Сполученого Королівства позиціонує себе у ролі нового Черчилля, щоб захистити демократичний лад від чергового тирана.
Зрештою, ця цитата Черчилля ніби прочитується з вуст самого Джонсона: "Але у нас є власна мрія і своє завдання…Ми належимо не одному континенту, а усім, знаходимося не в одній півкулі, а в обох, у Старому світі й Новому".
З одного боку, Україна знову може стати заручницею власної слабкості і примкнути до сильнішого гравця, а з іншого боку, союз із такими країнами, як Польща та Британія може стимулювати нашу державу швидше рости до рівня розвитку своїх партнерів, щоб у такому союзі почуватися впевненіше.
