Рік тому, у відповідь на нав’язану нам Росією «гібридну війну», Верховна Рада прийняла рішення про створення військового формування з правоохоронними функціями — Національну гвардію України.
Без перебільшення можна стверджувати, що після повалення режиму Януковича бійці Національної гвардії відіграли значну роль у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету України, попри цілий ряд проблем, які виникали на етапі створення цього військового формування.
• Окрема варто звернути увагу на морально-психологічний стан військовослужбовців, який був на момент формування підрозділів НГУ. Справа в тім, що основу цього військового формування складали бійці Внутрішніх військ МВС України й активісти загонів самооборони Майдану, які під час Революції Гідності стояли по різні сторони барикад. Лише завдяки життєвому досвіду й організаційному таланту командирів вдалось досить швидко сформувати боєздатні підрозділи Національної гвардії, здатні виконувати поставлені перед ними завдання.
Наступною проблемою була відсутність належного матеріально-технічного забезпечення НГУ. Частково її вдавалось вирішувати за рахунок волонтерів і патріотичного пориву українського народу. Тут варто зазначити, що такий підхід може бути прийнятним лише під час вирішення питань забезпечення народного ополчення або партизанських загонів, але його не можна застосовувати до підрозділів регулярної армії.
• Сьогодні, для ефективної боротьби із сепаратистами та до зубів озброєними російськими найманцями, питання комплектації підрозділів НГУ, їх фінансового й матеріально-технічного забезпечення мають вирішуватись системно та на найвищому державному рівні.
Також, замість виконуючого обов’язки, потрібно нарешті призначити командувача Національної гвардії, який візьме на себе відповідальність за стратегічні напрямки її розбудови та забезпечить виконання покладених на НГУ завдань.
• Враховуючи факт збройної агресії з боку Росії, логічно було б підпорядкувати Національну гвардію безпосередньо Президентові України, оскільки, згідно з Конституцією, він є Верховним Головнокомандуючим Збройних сил і несе відповідальність за збереження державного суверенітету і територіальної цілісності нашої країни.
Якщо Конституція покладає на Президента України обов’язки, то він повинен мати і засоби для їх реалізації, одним із яких є право утворювати відповідні державні органи й установи та призначати керівників.
• Разом із тим, з метою недопущення узурпації влади, має бути забезпечено ефективний парламентський контроль за Національною гвардією. Верховна Рада повинна мати право висловлювати недовіру командувачу НГУ та відправляти його у відставку.
Наступне. Особливу увагу необхідно звернути на якість підготовки особового складу Національної гвардії. Враховуючи специфіку війни на сході України, навчанням бійців Нацгвардії мають займатись не лише фахівці із системи МВС, а й офіцери Міністерства оборони, які допоможуть нацгвардійцям швидко опанувати військову тактику та навчать їх користуватись відповідними видами зброї і техніки.
• Крім кадрових військових до цього процесу можна залучати й офіцерів запасу, які воювали в «гарячих точках» планети у складі Збройних сил СРСР та на території колишніх радянських республік уже після розпаду Радянського Союзу. Потрібно лише вирішити питання їх організації та фінансового та матеріально-технічного забезпечення.
Варто звернути увагу й на проблеми фінансового та соціального забезпечення особового складу НГУ. Військовослужбовці, виконуючи покладені на них обов’язки, ризикують життям і вони мають бути впевненими,що держава належним чином оцінить участь бійців Нацгвардії у збереженні територіальної цілісності та державного суверенітету України та подбає про соціальний захист їхніх сімей.
• Правий був Отто фон Бісмарк, який у свій час говорив, що «якщо народ не хоче годувати чужу армію, він повинен годувати свою». Без перебільшення можна стверджувати, що сьогодні слова цього видатного державного діяча ХІХ століття для нас є особливо актуальними і доля України, у значній мірі, залежить від боєздатності нашої армії та інших військових формувань, одним із яких є Національна гвардія України.
«Si vis vasem para belum» («хочеш миру — готуйся до війни»), говорили древні римляни. Історія воєнних конфліктів неодноразово підтверджувала правильність цих слів. В умовах зовнішньої агресії вижити зможе лише та нація, яка зуміє себе захистити.
• Коли більше 85% росіян підтримує агресивну політику Путіна, то це означає, що президент Росії лише уособлює волю більшості. Якщо президент РФ Володимир Путін не буде цього робити, то на його місце прийде інший, але зовнішня політика Росії щодо України не зміниться. Ми всі маємо усвідомити, що Путін веде війну не за територію. Росія не Китай, у якого не вистачає землі для розселення громадян. Путіну не потрібен Крим, Східна і Південна Україна як територія. Він хоче знищити Україну як незалежну державу.
Те, що сьогодні відбувається в Україні — це не просто війна за ресурси чи територію. Це війна двох різних ідеологій, війна двох світів, війна за волю від поневолення. І виграти цю війну можна лише шляхом консолідації суспільства і спрямування всіх сил та ресурсів нації на захист країни від зовнішньої агресії.
• Зупинити Росію може лише організована збройна відсіч і тут нам не варто боятись того, що Російська Федерація має значну перевагу в озброєнні, живій силі та техніці.
У свій час видатний російський полководець Олександр Суворов стверджував, що воюють не числом, а вмінням. Історія знає багато прикладів, коли маленька армія перемагала набагато сильнішого противника.
Загальновідомим є те, що під час Марафонської битви невелике грецьке ополчення під керівництвом мудрого полководця Мільтіада змогло розбити професійну та набагато більшу, ніж у греків, армію персів.
• У 1939 році маленька Фінляндія, яка, до речі, була на той час набагато слабшою ніж сучасна Україна, завдяки досвіду й воєнному таланту генерала Маннергейма також змогла ефективно протистояти збройній агресії Радянського Союзу, який мав набагато більший військовий потенціал, ніж фіни.
Враховуючи агресивну політику Росії, Україна зможе зберегти свій державний суверенітет лише приділяючи належну увагу розвитку власних Збройних сил, в тому числі й Національної гвардії.
Особливу увагу в процесі розбудови НГУ варто звернути на досвід іноземних країн і, зокрема США, де Національна гвардія успішно виконує покладені на неї обов’язки вже майже 400 років.
• У США підрозділи Нацгвардії формуються на добровільній основі за територіальним принципом. Нацгвардійці служать там, де живуть. Національна гвардія підпорядковується президентові США і знаходиться в оперативному підпорядкуванні губернатора штату.
Підрозділи Нацгвардії є у кожному штаті та можуть бути задіяні губернатором штату для припинення масових заворушень, ліквідації наслідків стихійного лиха та в інших надзвичайних ситуаціях. Останніми відомими подіями де бійці Нацгвардії США брали участь є придушення масових безпорядків у Лос-Анджелесі у 1992 році, забезпечення охорони громадського порядку під час атаки терористів 11 вересня 2001 року, ліквідація наслідків урагану «Катріна» у 2005 році.
• Національна гвардія є резервом Збройних сил США й у випадку війни її підрозділи переходять під командування армії. З метою бойового злагодження Нацгвардія бере участь у військових навчаннях разом із регулярними частинами армії США.
Бойову підготовку нацгвардійці проходять у вихідні дні та на щорічних двотижневих зборах. Служба в Національній гвардії суміщається з основним місцем роботи. Керівникам підприємств та установ, під загрозою кримінального покарання, забороняється перешкоджати нацгвардійцям виконувати покладені на них державою обов’язки.
• За службу в Національній гвардії її бійці отримують заробітну плату, а також компенсацію за придбання уніформи та іншого військового спорядження. Після 20 років служби нацгвардійці отримують суттєву надбавку до пенсії.
При розбудові Національної гвардії України в значній мірі можна використовувати досвід США, але з врахуванням специфіки українських реалій.
Ще раз варто наголосити на доцільності підпорядкування НГУ безпосередньо Президентові України, що дасть можливість більш ефективно організувати захист України як від зовнішньої агресії, так і для припинення збройного конфлікту всередині країни.
• Так само як і у США, Національна гвардія має стати організованим резервом ЗС України і взяти на себе відповідальність за вирішення питань територіальної оборони та внутрішньої безпеки країни. Це дасть можливість Збройним силам України звільнитись від невластивих їм функцій і зосередитись на вирішенні питань оборони країни від зовнішньої агресії.
Окрім того, територіальний принцип формування резервних частин НГУ буде підіймати місцевий патріотизм, а також дасть можливість зменшити витрати на оборону країни, оскільки резервісти будуть служити там, де живуть. Проходячи службу за місцем проживання вони будуть захищати свою землю, своїх рідних і близьких, а тому зможуть розраховувати на підтримку та посильну допомогу місцевого населення.
• Зрозуміло, що в процесі формування сил територіальної оборони буде виникати цілий ряд труднощів і тут важливо не допускати помилок.
У свій час у колишній Югославії надмірна децентралізація у сфері організації сил територіальної оборони призвела до утворення власних армій у кожного суб’єкта федерації, що в кінцевому результаті призвело до жорсткого воєнного протистояння і зникнення цієї країни з політичної карти світу.
• Для недопущення аналогічного розвитку подій в Україні при формуванні резерву НГУ за територіальним принципом потрібно опиратися на місцевих жителів, які є ідейними прихильниками незалежного розвитку України.
При правильному підході до організації, фінансового та матеріально-технічного забезпечення Національна гвардія має всі шанси стати універсальним військовим формування, яке буде успішно виконувати покладені на нього завдання та зможе відіграти вирішальну роль у припиненні збройного конфлікту на сході нашої країни та не допустить виникнення аналогічних проблем в інших регіонах України.
