Що може бути найстрашнішим для нас? Омана. Психотерапевти пояснять термін «гіпнотична сліпота». Це той випадок, коли людина після певних навіювань перестає бачити очевидні речі. Навіть доступні зору. Вочевидь суспільству подають певні словесні образи, в які загал починає вірити і при цьому не помічати реалій. Так, коли над нами нависла загроза вторгнення Росії, нам запропонували термін АТО, розшифровку якого знають вже, мабуть, і діти. Згодом стало зрозумілим, що ніякого АТО не існує, а є реальні бойові дії. З жертвами, як серед військових, так і мирного населення, втратами територій і політичними поступками. Тепер, коли почали вживати слово «війна», нам пропонують інше визначення — повномасштабне вторгнення. І на тлі цього терміну втрати тисяч квадратних кілометрів нашої території здаються лише тактичною поступкою. Головне — не провокувати, бо буде гірше, бо втратимо все...
Інтернет облетіла звістка. Представники українського і російського військового командування провели зустріч 2 грудня в Донецьку для того, щоб узгодити припинення вогню і відвід тяжкого озброєння. Представниками сторін мають стати український генерал-лейтенант Володимир Аскаров і генерал-лейтенант армії РФ Олександр Ленцов. У поданих фразах одразу міститься відповідь на деякі запитання. Зокрема, хто з ким воює. Зрозуміло, що Україна і РФ.
Інша річ, що йдеться про ланки військовослужбовців і аж ніяк про відповідальні високорівневі посади. Нагадаю, 1 грудня представники української армії вже зустрічалися з російськими військовими для того, щоб обговорити можливість припинення штурму аеропорту Донецька. Міністр оборони так званої ЛНР Олег Бугров до цього заявляв, що «є підстави розраховувати на швидке припинення бойових дій на сході України». Переговори, присвячені плану заходів щодо дотримання Мінського меморандуму, відбулися за участі представників «Новоросії», України і РФ.
Слова Бугрова: «Всі розуміють, що треба припиняти вогонь. Війна вже всім добряче набридла. Потрібні політичні рішення. Найближчим часом ми досягнемо того, що буде повністю припинено вогонь. Це залежить від політичного рішення Президента України Петра Порошенка». І знову — хто такий міністр оборони «ЛНР» і що таке «ЛНР»? Що це за заяви на подібному рівні? Як ставитися до цієї інформації пересічному громадянину?
Наразі ми маємо наступ. І насамперед наступ зими — найсуворішого «генерала», який не розділяє своїх і чужих. Луганськ — місто-привид, в якому цілі райони залишаються без світла та опалення. Звичайно, деяким замовленим столичним вояжерам буде ліньки проїхатись саме цими кварталами. Дехто з київських «правозахисників» наважився поїхати до Луганська і, сидячи в барі, кликати місцеву блогерську «еліту». При цьому цій особі, звичайно, не прийшло в голову поцікавитися розташуванням підвалів із заручниками. І тим більше тими луганчанами, доля яких наразі невідома. Вони зникли після того, як їх поцупило «міністерство оборони ЛНР». Саме так. Тепер у Луганську немає жодних батальйонів «Зоря», а є «міністерство оборони» і дивні люди з російським акцентом та з нашивками «Вежливые люди». Саме від цієї нашивки прийшла у захват згадана «правозахисниця». Що ж, ми звикли, що у Києві бродять, плетуть власні справи і навіть реваншують у виборчих перегонах ті, що спровокували той безлад на Луганщині, який ми зараз маємо. Киянці, яка так захопилася життям в «ЛНР», можна лише порадити залишатися там якнайдовше. Вона абсолютно впишеться в калейдоскоп новин від «Рашатудей» чи «Россия 24». Саме ці канали, а також канал «Звезда» та «Луганськ-24» транслюють на Луганщині, ще й захоплюючи території, що підконтрольні нашим військовим. Транслюють через телевежу, яку фінансують... із Києва. Ми ж так і не змогли забезпечити українського мовлення на нашому Донбасі. Чого для цього не вистачило? Грошей для розбудови відповідних трансляторів? Чиєїсь волі? Так чи інакше, мешканців Донбасу обстрілюють не лише снарядами, а й російською пропагандою без всілякої альтернативи. Основне середовище патріотів там — це підприємці, що вимушені були залишитися. Звичайно, їх вкрай мало, і вони намагаються зробити все, щоб якомога швидше полишити той мертвий край. Це той випадок, коли патріотизм і доцільність впираються чолами. Вони полишать свій малий край, щоб врятуватися в своїй великій Україні.
Але що ж робити зі згаданими заявами, які, мабуть, в сотий раз нам пропонують мир, якого так і не сталося? Скільки я не питав солдат, ніхто з них не вірить ні в мир, ні в наміри бандитів полишити спроби заволодіти іншими територіями нашої держави. Наразі в зоні АТО існує ситуативна проблема — нестача коштів. Населення потерпає від цього і навіть в деяких містечках спромоглось на виступи, які так і залишилися безплідними. При цьому ці ж бандити так і не припинили обстріли міста Щастя та інших міст, які мають стратегічне значення і знаходяться під контролем українських військових. Буквально в ніч із 30 листопада на 1 грудня пролунало чотири залпи «Градів» із Луганська в бік блокпостів наших військових у Станиці-Луганській. Непоганий додаток до перемовин про черговий тактичний «мир». У цьому випадку нам варто вкотре не впасти в «гіпнотичну сліпоту». Ніякого перемир’я не буде. Буде наступ. Поступовий чи більш рішучий, то буде залежати від того, які складуться візерунки на кавовій гущі Кремля. І найстрашніше, що ми можемо собі дозволити, — це повірити в тактичні «паузи», які за півроку нам коштували вугільних басейнів та півостровів.
