Питання: хто програє у взаємних звинуваченнях наших правоохоронних інституцій - Генеральної прокуратури України та Верховного Суду - щодо закриття проваджень проти екс-депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка як таких, що не відповідають дійсності?
Відповідь: Україна як держава, яка бореться з корупцією, яка має захищати такий інструмент міжнародного тиску, як санкції проти злочинців на кшталт Злочевського, Іванющенка. Україна, яку докази такої злочинної бездіяльності втягують у прірву недовіри з боку іноземних партнерів і зневіри з боку суспільства всередині країни. Зневіри, якою мріють скористатися ті ж самі злочинці.
Що сталося? Для збереження санкцій стосовно Іванющенка ГПУ відкрила щодо нього кримінальне провадження у питанні незаконного збагачення на 72 мільйонів швейцарських франків, які виявили на його рахунках (провадження вже тоді не мало судової перспективи). 29 грудня 2014 року у цій справі Іванющенку оголошено підозру. Законодавство дає рік на розслідування справи з моменту винесення підозри, за цей рік справа або має бути передана до суду, або бути закрита. Від часу винесення підозри Іванющенку слідчі дії майже не проводилися, обвинувальний акт так і не було підготовлено. Адвокати звернулися до суду з законною вимогою закрити провадження щодо Іванющенка. 27 січня 2016 року суд зобов'язав прокурора закрити справу, така ухвала оскарженню не підлягає. Проте ГПУ почала її безуспішно оскаржувати під надуманими приводами, 16 лютого 2017 року ВСУ остаточно (і правомірно) відмовив ГПУ у спробі скасувати рішення суду.
Наразі єдине, що відділяє Іванющенка від статусу "чесного бізнесмена", - це санкції ЄС, які за відсутності кримінальних проваджень щодо нього в Україні будуть зняті.
Хто винний? Бездіяльна та безвідповідальна ГПУ з кишеньковими генеральними прокурорами, які протягом трьох років не змогли належно розслідувати кримінальні схеми Іванющенка і цілеспрямовано їх "зливали", а також депутати БПП, такі як Недава, що відкрито його захищають
Чи можна щось зробити? Зараз, щоб врятувати санкції, ГПУ має надати європейцям матеріали, які підтверджують, що: 1) стосовно Іванющенка є розслідування корупційного злочину; 2) він має статус підозрюваного; 3) є достатні докази для підтвердження його винуватості на цьому етапі. Швидше за все такі докази ГПУ надати не зможе, терміново відкрити "на коліні" нове провадження і виписати підозру вже не вийде.
Відповідно, Генеральний прокурор має звітувати конкретно щодо цієї справи і суспільство має бачити докази справжньої відповідальності винних.
А вимагати такого звіту та ефективності роботи ГПУ має насамперед Президент України.
