Вперше в Канаді я побував у 2019-му році, де мав нагоду кілька місяців працювати помічником одного з членів Палати Громад. Численні зустрічі з депутатами, міністрами, дипломатами та лідерами української громади, які ми тоді мали з групою українських асистентів, дарували відчуття незмінної підтримки України Канадою та всіляку підтримку наших європейських та євроатлантичних прагнень.
Майже через 3 роки, разом із групою українських депутатів, громадських діячів та бізнесмені, я повернувся до країни кленового листка, де провів низку зустрічей із місцевими політиками та українською діаспорою. Що канадський політикум думає про російську загрозу в Україні? Чому уряд Трюдо досі не надав нам летальну оборонну зброю? Та що робить українська діаспора, аби допомогти Україні?
Українська громада в дії
За останні кілька тижнів, практично в усіх великих містах Канади пройшли масові мітинги в підтримку України під назвою #StandWithUkraine. Ми мали можливість долучитися до такої демонстрації біля російського посольства в Торонто, куди зійшлося кілька сотень представників української діаспори, журналістів, місцевих політиків та небайдужих канадців. Приєдналося до заходу і четверо депутатів канадського парламенту, серед яких ліберали Іван Бейкер, Аріф Вірані, Джеймс Мелоні, а також консерватор Джеймс Безан. Як і завжди до цього, позиція депутатів залишилася чіткою та непохитною – Росія має відступити від українських кордонів, припинити гібридну війну та зазіхання на свободу вибору українського народу.
Окрім акцій прямої дії, українські організації в Канаді активно займаються лобіюванням надання Україні військово-фінансової допомоги. У січні цього року на замовлення Конгресу українців Канади було проведено соціологічне опитування настроїв суспільства щодо підтримки України. На запитання про необхідність надання нашій державі летальної зброї, схвально відповіло понад 75% канадських респондентів. І хоч ці цифри не переконали канадський уряд прийняти рішення про відправку до Києва літаків із летальною зброєю, українська діаспора системно співпрацює з владою та чинить на неї серйозний тиск у питаннях підтримки нашої країни.
Що відбувається на парламентських пагорбах?
Після Торонто ми приїхали до Оттави, де зосереджені ключові державні інституції та працює парламент. Через обмеження, зумовлені пандемією, депутати Палати Громад працюють у змішаному режимі. В самій залі засідань одночасно перебуває трохи менше половини обранців. Решта ж – проводять онлайн-засідання комітетів, займаються проблемами округу, готують законодавчі ініціативи тощо. З певною періодичністю між депутатами відбувається ротація і ті, хто працювали в парламенті змінюють своїх колег, які працювали на округах.
Попри те, що зараз в Канаді відбуваються наймасовіші за кількадесят років протести далекобійників, які перекрили увесь центр Оттави та вимагають послаблення карантинних обмежень, безпека в України тут дискутується дуже активно та кілька тижнів поспіль залишається топ-темою місцевих медіа. За тиждень, що ми були в Канаді, слово Україна тут, без перебільшень, повторювалося частіше, аніж Канада. А 2-го лютого тут відбулася справді унікальна подія. На парламентських дебатах, присвячених питанню України, вже згаданий вище депутат-ліберал Іван Бейкер, попросив у лідера своєї ж партії, прем’єра Канади Джастіна Трюдо, прозвітувати усім про те, що його уряд зробив для допомоги Україні. Чи можете ви уявити, аби хтось із депутатів-слуг попросив Зеленського прозвітувати в парламенті на будь-яку тему?
Чому ж канадці не надали нам летальну зброю?
На одній із зустрічей, депутат від Ліберальної партії Кевін Ламуру сказав, що причин такого рішення уряду є кілька. Одна з них – затверджена на рівні програми політика лібералів щодо просування миру у світі. На думку політичного керівництва Канади, навчання українських військових в рамках програми Unifier, підтримка української економіки та сприяння реформам є набагато дієвішими способами допомоги Україні, аніж постачання летального озброєння.
Ліберали також вважають, що якщо й надавати зброю Україні, то у співпраці та координації з НАТО. На думку депутатів, сформувавши спільну позицію усіх країн-членів альянсу, кількість військової допомоги нам буде значно серйознішою, аніж від окремих держав.
Разом з тим, депутати висловили й інші інсайти. На їх думку, позиція Канади щодо постачання нам зброї не є остаточною та може бути переглянута. Все буде залежати від зусиль української дипломатії, продовження тиску на владу з боку діаспори та подальшого розвитку подій на російсько-українському кордоні.
Максим ДЖИГУН, політтехнолог
