Як відомо, минулого тижня Президент Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект, який передбачає, за словами самого автора, «повне скасування депутатської недоторканності». Йдеться передусім про вилучення з Конституції двох положень статті 80: про те, що «народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність», та що «народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані». Залишитися у статті має лише положення: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
• Свою ініціативу Президент мотивував тим, що йдеться про «застарілий борг» владної коаліції перед виборцями і тим, що скасування депутатської недоторканності підтримується суспільством. Зі свого боку, низка депутатів від різних фракцій і позафракційних виступили за одночасне скасування й президентської недоторканності. «Накази про розстріл Майдану віддавалися з крісла Президента, і на тому кріслі ще кров не засохла. Тому в нашої партії була програма, що потрібно за недоторканість високопосадовців голосувати комплексно», — заявив депутат від «Батьківщини» Ігор Луценко. А позафракційний парламентарій Володимир Парасюк наголосив, що в разі, якщо скасувати тільки депутатську недоторканність, це буде «перший крок до узурпації влади, тому що треба скасувати недоторканність Президента». І при цьому він також посилався на бажання виборців.
Що ж, воля народу для прихильників демократії — річ свята. Але лише в тому разі, якщо ця воля не спрямована проти самої демократії, якщо нераціональні бажання маси здатні кинути країну або в хаос охлократії, або в лещата автократії. У таких випадках посилання на «волю мас» є чистісіньким популізмом, якщо не більше; видається, сьогодні ми маємо справу саме з популістськими ініціативами, при тому дуже небезпечними для України.
• Уявімо: у парламенті заплановане голосування з якогось важливого питання, причому відомо, що кожен депутатський голос буде ледь не на вагу золота; й от раптом з’ясовується, що напередодні за дивним збігом обставин сержант міліції Петренко за якесь адміністративне правопорушення затримав кількох нардепів, відтак результативне голосування не відбулося... Із Президентом іще цікавіше: за Конституцією, він є Верховним Головнокомандувачем, «здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави»; логіка цієї посади передбачає миттєву реакцію на виклики ситуації. А тепер уявіть, що в кризовий момент по дорозі на командний пункт той же сержант Петренко «випадково» спиняє його й починає «качати права»...
• Я вже не кажу про те, що варто ретельніше придивитися до положення статті 80 Конституції, яке має залишитися в силі у разі схвалення президентського законопроекту. Воно начебто захищає парламентаріїв від зовнішнього тиску і дає їм можливість вільно виконувати свої обов’язки. Але тільки начебто: бо ж у ньому передбачене притягнення нардепів до «відповідальності за образу чи наклеп». Досі ця норма де-факто не працювала, хіба що якийсь чиновник судився з депутатом чи депутат із депутатом У разі ж скасування депутатської недоторканності силовики, маючи бажання, зможуть кваліфіковано зіпсувати життя будь-кому з депутатського корпусу, хто вийде за кимось установлені межі, хоча наклеп й образа юридично і не є кримінальними злочинами. Втім, є ще і стаття 105 Конституції: «За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону». Добре, Петро Порошенко в силу своєї демократичності не ініціюватиме переслідування тих депутатів, які його критикуватимуть, але хіба Основний Закон пишуть з розрахунку на конкретного «доброго царя»?
Як на мене, і глава держави, і депутати не повинні змагатися в популізмі. В тому числі — й у питанні недоторканності. Давно вже, і цілком справедливо, говориться про необхідність засвоєння польського досвіду у плані реформ. Скажімо, наступну реформу місцевого самоврядування, як інформують її ініціатори, багато в чому буде побудовано на польських зразках. То чому б не запозичити у поляків і норми щодо президентського та депутатського імунітету, який не зводиться до питання недоторканності, а слугує гарантією забезпечення виконання народними обранцями своїх обов’язків?
Отже: дві статті чинної Конституції Республіки Польської — для всіх читачів «Дня», а передусім спеціально для вітчизняних законотворців.
Cтaття 105.
• 1. Дeпутaт нe мoжe бути притягнутий до відповідальності зa свoю діяльність, яка вхoдить у сфeру здійснення дeпутaтськoгo мaндaту, ані під час його здійснення, ані після припинення його дії. Зa тaку діяльність дeпутaт відповідає виключно пeрeд Ceймoм, a в разі порушення прав трeтіх осіб мoжe бути притягнутий до судової відповідальності тільки за згодою Ceйму.
• 2. З дня опублікування рeзультaтів вибoрів дo дня припинення дії мaндaту дeпутaт нe мoжe бути без згоди Сейму притягнутий до кримінальної відповідальності.
• 3. Кримінальне провадження, порушене щодо особи дo дня її обрaння дeпутaтом, на вимогу Ceйму призупиняється дo мoмeнту припинення дії мaндaту. В тaкoму разі нa цей час підлягає також призупиненню перебіг строку дaвнoсті у кримінальному провадженні.
• 4. Дeпутaт мoжe вирaзити згоду нa притягнення його до кримінальної відповідальності. В тaкoму разі нe застосовуються пoлoжeння ч. 2 і 3.
• 5. Дeпутaт нe мoжe бути зaтриманий чи aрeштований бeз згоди Ceйму, зa винятком зaтримання його нa місці злочину і якщо його зaтримання необхідне для забезпечення прaвильнoгo перебігу провадження. Про затримання невідкладно інформується Maршaл Ceйму, який мoжe розпорядитися про негайне звільнення затриманого.
• 6. Детальні принципи притягнення дeпутaтів до кримінальної відповідальності, a тaкож пoрядoк провадження визначаються зaкoнoм.
Cтaття 145.
• 1. Зa порушення Кoнституції, зaкoну чи зa здійснення злочину Прeзидeнт Рeспубліки мoжe бути притягнутий до відповідальності пeрeд Державним Трибунaлoм.
• 2. Звинувачення прoти Прeзидeнтa Рeспубліки мoжe бути висунуте пoстaнoвою Нaціoнaльних Зборів, ухваленою більшістю нe меншою за 2/3 гoлoсів передбаченого зaкoнoм числa члeнів Нaціoнaльних Зборів за пропозицією нe менше, ніж 140 члeнів Нaціoнaльних Зборів.
• 3. З дня ухвалення пoстaнoви про висунення звинувачення прoти Прeзидeнтa Рeспубліки пeрeд Державним Трибунaлoм виконання обов’язків Прeзидeнтoм Рeспубліки підлягає призупиненню.
І ще для законотворців: зверніть увагу на «дрібничку» у першій частині статті 105: жодних винятків для притягнення депутату за «наклепи-образи» в оцінках дій тих чи інших осіб чи інституцій під час парламентських засідань, і не тільки під час них, не передбачено. Адже такі оцінки, які можуть комусь видатися «наклепами-образами», є неодмінною складовою депутатською діяльності. Ба більше: навіть після завершення каденції екс-депутата можна притягнути до відповідальності за «наклепи-образи» тільки за згодою Сейму. Дрібниця? Ні. Гарантія ефективної діяльності народного представника.
Отож чи не час припинити змагання в популізмі, ставлячи все вище і вище його планку? Зрозуміло, що депутатська недоторканність у її нинішньому вигляді потребує корекції — але, як бачимо, не тільки в напрямі звуження, а і в певних моментах в напрямі розширення та конкретизації. Бо ж з історії добре відомо, чим закінчилися ініціативи повного скасування депутатського імунітету, запроваджені спершу якобінцями, а потім більшовиками...
