Північна Америка — батьківщина субкультури мотоциклетних банд (Outlaw Motorcycle Club) тому тут добре знають хто такі байкери, і розуміються на проблемах пов’язаних із публікою в шкуратянках. Ще в лютому цього року уряд Канади вніс до чорного списку російських політиків 51-річного провокатора А.Залдостанова, винного в нападі на штаб українських ВМС у Севастополі. Про це повідомила CBC підкресливши, що «Хірург» не старший офіцер, не політик і нафтовий магнат, винний у розв’язуванні війни з Україною, але «небезпечна людина і його близькість до Кремля говорить багато що про таку країну, як Росія».
Приклад Канади не наслідували європейські країни, і сьогодні ми чуємо про нову хвилю провокацій, підняту вихлопними газами російського націоналізму з циліндрів американського мотоцикла. Вся ця історія, довкола, злочинця, якого російська влада пригріла і спорядила для скандального вояжу «місцями бойової слави» в ЄС, звичайно ж, дешева вистава, яка, проте, зібрала велику аудиторію. Росія не поскупилася на дипломатичні і пропагандистські можливості для піару «друга Путіна». «Хірург» прогримів у пресі Польщі, Німеччини, Франції, Англії та інших країн, що, мабуть, задовольнило Кремль. Хоча для більшості читачів і глядачів у світі мікс Путіна з «Нічними вовками» став ще одним приводом для гидливого ставлення до господаря Росії.
Байкерська субкультура, якою її знають у Америці та Європі, не належить до шанованих. Народившись після Другої світової війни на хвилях протестних настроїв і фетишів насильства, співтовариства мотоциклістів втілювали дух непокори владі, який із часом злився з кримінальним. Уніформа, бороди й окуляри, які входять до екіпірування байкерів, не просто мода, але й засіб маскування зовнішності, вважають фахівці ФБР. Вони ж констатують: через байкерів здійснюється значний обіг наркотиків, торгівля краденим, і за шкуратянками ховається щорік понад мільярд незаконних прибутків. Канадські поліцейські звинувачують байкерів Квебеку в понад 150 вбивствах. Суди Австралії щороку розглядають справи про тяжкі злочини за участю байкерів. Звичайно, що не всі, хто сів за кермо мотоцикла, схильний до насильства і розбою, але факт, що філософія людей немолодого віку, які випали з соціального середовища й газують гуртом на великій дорозі, не викликає захвату в населення. Коли десь з’являються кавалькади мотоциклістів, нормальні люди вважають за краще триматися від них подалі. Ще раз підкреслю, йдеться не про дешевий вид транспорту, на якому не потрібно сплачувати за паркувальні місця і проїзд у центральній частині найбільших міст світу. Любителі двоколісного транспорту це одне, а неголені дядьки, які тусуються на мотоциклах цілодобово, зовсім інше. Саме тому в колах байкерів пристойні люди, тим більше, політики бувати не люблять. Соромно й непопулярно. У США, наприклад, де потураючи настроям «янголів пекла», «бісів», «монголів» та інших можна набрати чимало голосів, бажаючих скористатися шансом, майже немає. Хіба що Арнольд Шварценегер, якому за посадою Термінатора належить славити Harley-Davidson, інколи посидить в сідлі. Джону Керрі одного разу вкотили до студії мотоцикл, і він сказав, що окрім нудних промов він уміє ще й мчати з вітерцем. Колишня губернаторка Техасу пані Енн Річардс одного разу позувала в співтоваристві мотоциклістів. І лише товариш «Хірурга» анестезіолог Путін продемонстрував тверду прихильність до ідеалів компанії мотоциклістів. Чи то не зміг стримати в собі пороки юності, чи то продовжує ліпити образ вільної від умовностей людини без певних занять. Хто знає?
У байкерській культурі чимало нацистської символіки. Каски вермахту, замість шлемів, черепа й блискавки, як на петлицях гітлерівців, орли... Це невипадково. У 20-х роках минулого сторіччя найбільшим виробником мотоциклів був Harley-Davidson, але до 30-х його обігнав BMW. Згодом баварські майстри моторизували Третій рейх, як жодну державу світу. Тому першими байкерами були солдати вермахту. Вони мчали європейськими дорогами і тріск їхніх моторів наводив жах на населення. З того часу, важіль подачі палива, «газ», забезпечує не лише швидкість руху, але й психологічний тиск. Гуркіт десятків мотоциклів викликає шок. Це і є головна зброя банд байкерів. Шум асоціюється з могутністю. Чим більше гуркоту від групи моторизованих нероб, яка проїжджає, тим значнішою вона видається городянам. Як це співзвучно із загальною стратегією шумових ефектів Путіна, за якими ховається дріб’язковість мстивої натури зайнятої підступами проти сусідів. Запустити російську «моторадфірму» до Європи (так іменувалися у вермахті мотоциклетні підрозділи) щоб потривожити могили Другої світової та відродити її примари. Але затія досвідченого інтригана провалилася через відмінності в ментальності. Це для російського телеглядача картинка з Путіним чи «Хірургом» на мотоциклі вселяє почуття, схожі на азарт під час півнячих боїв. А для європейця та американця моторизований бандит залишається представником кримінального світу, і дружба його з президентом країни дискредитує обох. Для одного принизливим є зв’язок з байкером, як опорою режиму, а для іншого ганебно бути посіпакою влади. Який же він після цього «вольний вітер доріг» і «брат свободи», якщо бере під козирок перед начальством із підлесливістю єфрейтора?
Путін, як Мауглі, вихований у вовчій зграї, кінець кінцем, стає ватажком нічних і денних вовків. У дусі «Книги Джунглів» і тих правил, які склалися в покинутому місті мертвих. Як і передбачають аналітики, марш-кидок анестезіолога з хірургом пройде, в основному, російськими телеканалами. Він потрібний у ефірі, щоб піднести дух публіки, яка приготувалася до великої амністії з нагоди свята. Для 50 тисяч росіян, які перебували у в’язницях і зонах, відкриється шлях на волю, де доведеться відстоювати ідеали російського світу. Географія широка: Донбас, Крим, Південна Осетія, Абхазія, Інгушетія, Дагестан, Бурятія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край, Ростовська область. Скрізь потрібні тверді руки й віддані господареві серця. Мотоцикли видадуть, щоб вони не запізнилися на призначену годину!
