Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Обурення та злість тридцять сьомого дня

2 квітня, 2022 - 13:43

Тяжко тримати себе в руках, коли захльостує обурення. Зарубіжні колеги, що пишуть про російсько-українську війну, стримані в епітетах: «жахлива брехня», «неприховане нехтування життям» - найсильніші з них. Як і багато українців, чиї емоції передають соціальні мережі, не можу підібрати слів для характеристики дій та заяв російської сторони. Вони обстрілюють ракетами наші міста з незворушністю позбавлених почуттів роботів. Але коли гелікоптери вражають нафтобазу на території їхньої країни, заявляють, що це обурливо і «заважає мирним домовленостям». Маріуполь та Харків не заважають, підірване нафтосховище у Львові не заважає, убиті діти не заважають... У житті не зустрічав подібного дистильованого лицемірства. І не пам'ятаю, щоб воно траплялося мені в книгах, чиїхось оповіданнях та документах архівів. Спочатку демонстраційна брехня здавалася наслідком божевілля Путіна, його генералів і дипломатів, але тепер надивившись на їхні збільшені телекамерами обличчя, помічаю дику лють в очах. Кам'яний спокій бовванів викривають ці очі, що горять жагою крові. Химера з головою президента, серцем чекіста та нутром карного злочинця люто нас ненавидить за відмову влазити у приготоване ярмо. Пам'ятаєте, як він насолоджувався ввечері 23 лютого, розсипаючи погрози: «Буде вам декомунізація, буде вам націоналізм…» Але на спалах зла Україна відповіла вибухом обурення, що розтрощило вторгнення.

Наше обурення проти їхньої злоби. Розклад такий. Два сильні почуття відрізняються складовою справедливості. У них її немає, тому немає і меж аморальності. Чим більше дратують ці тварюки, тим міцніша наша емоційна оборона. Обурення благородніше зла, і воно накопичується, як ресурс помсти, необхідної для перемоги і мирного наступу після неї.

Обурення України сьогодні закриває російське зло для всього світу. Це почуття викликало небачений сплеск інтересу та поваги до всього українського. Часом у найнесподіваніших сферах. Вчора у професора англійської літератури француза Марка Порі прочитав дивовижне пророцтво з минулого, написаного великим англійцем, натхненним великим українцем. Це рядки із поеми Дж.Байрона «Mazeppa». Для рими на українську та російську їх переклали не точно. Втратилася ідея помсти. Дослівно це звучить так:

«Час відновлює

всі речі; і якщо ми вміємо чекати

сприятливої години, немає людської сили,

Яка, не маючи прощення, могла б уникнути

Довгих переслідувань та пошуків того,

Хто вирощує свою злість, як скарб. »

(For Time at last sets all things even,

And if we do but watch the hour,

There never yet was human power

Which could evade, якщо unforgiven,

The patient search – and vigil long –

Of him who treasures up a wrong.)

«Нехай українці, які хочуть перечитати історію катувань Мазепи, сьогодні черпають із неї підстави для надії тут і зараз. - підсумовує професор. - Поетичне правосуддя не єдине, що має відбутися. Міжнародний кримінальний суд міг би закликати до ухвалення рішення про «злість».

Наше обурення прибиває до ганебного стовпа всіх злісних нікчем Росії, будьте певні.

 

Газета: 
Новини партнерів