Бувають моменти, коли політичні діячі показують своє справжнє обличчя. І воно зовсім не подібне до того, що створювалось штучно роками. Нештатна (як то кажуть військові) ситуація руйнує давні звичні маски, демонструючи щось несподіване, дуже неприємне, але правдиве.
Так сталося, що провокативним моментом для російських „лібералів” і „демократів” виступило прагнення багатьох європейських держав не пускати до себе росіян, допоки Росія веде агресивну війну проти України. Це призвело до гучного ревіння у різних ЗМІ, як у РФ, так і на Заході. Розпочався „плач на річках Вавілонських”, російські „антипутінці” почали закликати до гуманізму, до політичної „зваженості”, обачності, мовляв, якщо мільйони росіян не зможуть гуляти в Мілані, Брюсселі, Парижі, то всіляка боротьба проти путінщини припиниться, бо буде неможлива.
Рішення європейців про припинення надання туристичних віз громадянам РФ, допоки ця країна веде війну проти України і вбиває тисячі мирних українців, руйнує житлові будинки, перетворюючи людей на безхатьків, нищить підприємства, позбавляючи українців засобів до існування було би, на мій погляд, глибоко моральним і справедливим.
Нехай ті росіяни, що звикли розважатися в європейських столицях, будуть позбавлені права на пересування Європою, у той час коли Росія позбавляє українців головного права людини – права на життя. Росіяни полюбляють тікати від відповідальності, ніби це не їхня країна коїть страшні звірства в Україні, ніби це не їхня армія вбиває, ґвалтує і грабує. Вони постійно хочуть створити і нав’язати ілюзію, що цю війну веде персонально Путін і тільки він сам винний в цьому. Це не так. Цю війну веде Росія проти України, російський народ проти українського народу. І кожен росіянин, хоче він того чи не хоче, несе свою частку відповідальності за цей злочин.
Прикро, що російські „демократи” і „ліберали” не тільки самі уникають, а хочуть „відмазати” від відчуття вини весь народ РФ. Схожу тактику захисту використовували на Нюрнберзькому трибуналі німецькі воєнні злочинці: ми ні до чого, ми не винні, це все Гітлер, ми тільки нещасні виконавці. Гітлер застрелився в рейхсканцелярії, його більше немає, значить і винних немає…
В You Tube деякі росіяни нахабність до того, що починають у подіях, що відбуваються, шукати провину самих українців…
Почуття емпатії у них є тільки для росіян, котрих всі в цьому світі кривдять. Вони не зупиняються ні перед чим, щоб викликати жаль і співчуття до себе, навіть коли причини є цілком фальшивими. Наприклад, улюбленець нашого Дмитра Гордона, російський бізнесюк Чичваркін, який нині мешкає в Британії, навіть порівняв нинішні візові „страждання” росіян зі стражданнями євреїв у добу Голокосту.
Це дике і безсоромне блюзнірство.
Поведінку „демократів” і лібералів” з РФ не можна визнати гідною. Вони удають, нібито з РФ до Європи їздять якісь люди демократичних антипутінських переконань. Практика цих думок не підтверджує. Там не тільки відпочивають але й залишаються на постійне проживання люди цілком чорносотенних поглядів, які агітують за підтримку путінської агресії.
Тепер європейці не знають, як їм цієї публіки позбутися.
У тому ж самому You Tube побачив цікавий сюжет про пригоди російської туристки в столиці Австрії Відні. Ця особа тероризувала там українських біженок, чіпляючись до них і зловтішно співаючи їм пісеньку такого змісту: „Россия победит, Россия победит, ля-ля-ля-ля”. Ставила їм запитання: „Чей Херсон? А референдум уже близится…” Закінчилося тим, що австрійська поліція поставила цю наволоч на місце, і вона сама в тому таки You Tube, розмазуючи по пиці сльози і шмарклі, скаржилась, що їй закрили всі рахунки в банках і взагалі женуть з Австрії. Справедливо. Колись ще в СРСР про таких осіб казали: „Пусти Дуньку за границу”. Дуньку пустили і вона поводиться так, як звикла в себе в Рашці.
Таких Дуньок в Європу приїжджає багато. Мільйони. І вони несуть європейцям „русский мир”. Від таких Дуньок сьогодні Європа прагне захиститися.
Російські „ліберали” і „демократи” не можуть самим собі зізнатися, що їхня країна веде злочинну війну за котру і вони мають відповідати. Людей, котрі здатні стояти на такій чесній позиції, в РФ можна перерахувати на пальцях… Один із них Леонід Невзлін, який в інтерв’ю газеті Гордона сказав: „…жахливий сором перед українцями за те, що я – громадянин Російської Федерації, який народився там і прожив в Москві 43 роки, - нехай дотично, але причетний до того, що відбувається. А саме – до вбивств, руйнацій, поранень мирних українських громадян і взагалі до всього цього кошмару, що почався 24 лютого”. Але росіяни негайно дезавуюють Невзліна, оскільки, мовляв, нині він живе в Ізраїлі, ховаючись від путінських спецслужб.
Але власна невиразна позиція щодо російського розбою в Україні не заважає російській опозиції давали непрохані поради українському суспільству. Вони лізуть і лізуть в Україну, проваливши все в Росії.
Справедливо висловився з цього приводу московський адвокат і правозахисник Марк Фейгін: „Украина вообще не нуждается ни в каких русских. Российская интелигенция не должна лезть в Украину со своими советами и поучениями”.
А сидіння російської опозиції на двох стільцях позбавляє її залишків поваги до неї і в самій Росії і за її межами…
