Недаремно-таки Михайло Горбачов здобув у юності вищу юридичну освіту радянського зразка, побудовану на фундаментальних працях лауреата Сталінської премії Андрія Януарійовича Вишинського, як-от «Теория судебных доказательств в советском праве», «Ленин и Сталин — великие организаторы Советского государства», «Вопросы международного права и международной политики», «Вопросы теории государства и права». Школа Вишинського — це вміння жонглювати поняттями, використання неправдивих аргументів, уміння представити чорне білим і навпаки та приписати злочини свого уряду іншим, як-от було з убивством польських офіцерів у Катині.
В останній період свого життя Андрій Ягуарійович (як його звали в народі) — поряд із написанням книжок з теорії радянського права — виступав на дипломатичній арені, а в 1949 — 1953 роках дослужився до міністра закордонних справ СРСР. Він викривав лідерів демократичних держав як «запеклих паліїв війни», «грубих фальсифікаторів історичної правди», «ворогів миру та прогресу», «мерзенних наклепників», натомість палко захищав тоталітарний радянський лад та «миролюбну політику великого Сталіна».
Так-от, стаття останнього генсека КПРС Михайла Горбачова під назвою «»Розморозити» відносини», опублікована в «Российской газете», засвідчує, що уроки часів студентської юності він засвоїв добре — на рівні підсвідомості та логіки мислення. Перше речення статті — чиста правда: «Положение в Европе и в мире крайне тревожное». Натомість друге, яке начебто продовжує констатацію очевидних фактів — брехня: «Украинский кризис продолжается». Яка така «українська криза»? Це все одно, що назвати заколот організованих і фінансованих з Берліна судетських німців 1938 року «чехословацькою кризою», а зимову війну СРСР проти Фінляндії 1939 — 1940 років «фінською кризою». Ба, і називали ж! Гітлер і Геббельс заявляли, що той заколот і наступне вторгнення «добровольчого корпусу» з території Німеччини — суто внутрішні чеські проблеми, а Молотов оголошував на весь світ, що СРСР із Фінляндією не воює, а просто допомагає «законному фінському урядові» подолати «узурпаторську фашистську кліку Маннергейма-Таннера». Мовляв, це внутрішній конфлікт, там діють «повсталі фінські робітники і солдати»...
От і нині, за логікою Вишинського — Горбачова, є «українська криза», є «обидві сторони конфлікту», є «пропагандистська свистопляска» з обох боків, ба більше — (цитую мовою оригіналу): «Обе стороны виновны в применении особо опасных видов оружия и в нарушениях прав человека». А от Росія тут ні при чому, в неї всього лише «есть возможности воздействия на Донецк и Луганск». Не більше. Але вплинути на них вона зможе в тому разі, якщо ЄС «тиснутиме» на Україну, щоб та відмовилася від застосування сили в Донбасі й де-факто визнала «ДНР» і «ЛНР» рівноправними «сторонами конфлікту».
А далі Михайло Горбачов пропонує триматися за стільці — щось на кшталт середнього арифметичного між Мюнхенською угодою й Пактом Молотова — Ріббентропа: «Я предлагаю лидерам России и США подумать о проведении саммита по широкой повестке дня, без предварительных условий. Надо пройтись по всему спектру отношений и проблем. Все-таки эти две страны несут особую ответственность. Когда они от нее уходят, мир сталкивается с тяжелыми последствиями. Такой же саммит надо подготовить между Россией и ЕС». Якщо зважити на попередній текст, то на таких самітах має обговорюватися й «український конфлікт». Без України. Так само, як й інші «проблемні точки» в Європі, створені Росією. При цьому, ясна річ, проблема Придністров’я обговорюватиметься без Молдови, проблема Абхазії — без Грузії, проблема Карабаху — без Вірменії та Азербайджану тощо. І знов-таки, на одну дошку ставляться Росія та США — мовляв, у них «особлива відповідальність». Так, у Росії вона справді особлива — за всі ті конфлікти, які вона ініціювала й ще ініціює, якщо її не триматимуть за руки, за агресію проти Грузії та України, за державний тероризм (то в Лондоні чай з полонієм комусь піднесуть, то в Еміратах когось застрелять...), за шалену пропаганду ксенофобії та тоталітаризму під виглядом боротьби з «піндосами» та «гейропейцями», за «споконвічні цінності».
Якщо ж Захід не піде на фактичну капітуляцію перед Кремлем, знімаючи бодай частину санкцій (про що пише Горбачов) і домовляючись «по широкому спектру проблем», то наслідки, лякає генсек, можуть виявитися трагічними для самого Заходу: «С таким накалом страстей, как сейчас, мы можем и не пережить этих лет: у кого-то могут не выдержать нервы». Інакше кажучи, цей знервований «хтось» може натиснути «червону кнопку», перед тим сховавшись до підземного міста, яке, за чутками, вже побудовано на Алтаї й розраховано на кілька тисяч осіб, наближених до «самого»...
Нагадаю, у виступі в німецькій столиці в річницю падіння Берлінського муру Горбачов закликав Захід дослухатися до Путіна: «Хочу призвать вас внимательно отнестись к недавним выступлениям Владимира Путина на Валдайском форуме. При всей остроте критических формулировок в отношении Запада, особенно Соединенных Штатов, я увидел в его речи стремление найти пути снижения напряженности и в перспективе — создание новых основ для партнерских отношений». Ось так. Нові підвалини. Старі-бо — рівноправність, невтручання у внутрішні справи, відданість міжнародним угодам, миролюбність, взаємовигідне партнерство, — очевидно, вже негожі...
Отож дуже сумно, що лауреат Нобелівської премії миру та один із творців гласності й перебудови на схилі років згадав, як із червоним дипломом колись закінчив «школу Вишинського» — і виступив у стилі «сталінського рупора».
ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»
«ТАК І ХОЧЕТЬСЯ ПОРЕКОМЕНДУВАТИ ГОРБАЧОВУ ЗАПРОСИТИ НА ЧАЙ ГІРКІНА —СТРЄЛКОВА...»
Євген МАРЧУК:
— Михайло Сергійович знову за своє. Так і хочеться порекомендувати йому запросити на чай Гіркіна — Стрєлкова чи Губарєва до себе до фонду, щоб вони просвітили його щодо «української кризи». Або щодо дотримання сьогодні дня тиші. Або зателефонуйте, Михайле Сергійовичу, до свого Генштабу і хай Вам конфіденційно уточнять, скільки російських військових зараз перебуває на українському Донбасі — 5 чи 7 тисяч. Хто і чого їх туди послав і що вони там роблять? Ну, й при цьому з’ясуйте, скільки їх загинуло і що повідомили матерям.
