Президент Володимир Зеленський заявив, що «по тому, як іде російська "могилізація", можна сказати, що й сто тисяч загиблих громадян Росії не спонукають Кремль про щось замислитися». Тим часом фактичні втрати російських військ, з урахуванням вагнерівців і формувань «ДНР» і «ЛНР», уже перевищили 100 тис. загиблими. Водночас російський опір на фронтах українського контрнаступу поступово посилюється. Про це свідчить динаміка коефіцієнта співвідношення підтверджених втрат сторін у бронетехніці за даними сайту Oryx.
Увечері 3 жовтня, на піку українського контрнаступу, одразу після взяття Лиману, він досяг максимального значення на користь України – 4,108. З того часу він мав стійку тенденцію до зниження та до ранку 16 жовтня опустився до 3,959. Це свідчить про деяке зростання українських втрат. За період з 3 по 16 жовтня підтверджені російські втрати у бронетехніці становили 307 одиниць, включаючи 100 танків, а підтверджені українські втрати у бронетехніці – 114 одиниць, включаючи 23 танки. Це дає співвідношення 2,7:1 (по танках – 4,3:1). За оцінкою українського Генштабу, втрати російської регулярної армії до ранку 16 жовтня склали 65 000 убитих. Сумарні втрати вагнерівців та формувань ДНР та ЛНР ми оцінюємо в 1,8 рази менше, тобто у 36 100 убитих. У сумі це дає 101100 убитих. Число поранених можна оцінити приблизно в 202 200 осіб, а сумарні втрати вбитими та пораненими – у 303 300 осіб. Українські втрати вбитими та пораненими, згідно з нашою оцінкою, менші за російських у 3,96 разу і становлять близько 76 600 осіб, у тому числі близько 19 150 убитих.
Слід зазначити, що з'явилися оцінки російських безповоротних втрат в Україні більш ніж у 90 тис. осіб. Таку цифру в інтерв'ю «Важливим історіям» 12 жовтня назвали два офіцери російських спецслужб. (t.me/istories_media/1603) Навіть з урахуванням того, що сюди можуть входити полонені, померлі від ран та інваліди, основна частина з більш ніж 90 тис. безповоротних втрат належить до вбитих. Число померлих від ран та інвалідів серед російських поранених, за нашою оцінкою, може становити близько 15%, тобто близько 30 тис. осіб, а кількість полонених навряд чи перевищує 5 тис. осіб. Майже 300 тис. мобілізованих, якщо їх вдасться набрати, вистачить лише для відшкодування цих втрат.
При цьому треба враховувати, що до оголошення мобілізації російське угруповання вже поповнювалося – за рахунок перекидання нових бойових частин із російських регіонів, за рахунок перекидання військовослужбовців-контрактників з тилових частин та переведених у контрактники солдатів-строковиків, а також за рахунок призову резервістів та добровольців. Крім того, йшло поповнення за рахунок загальної мобілізації в «ДНР» та «ЛНР» і за рахунок добровольців, завербованих до лав вагнерівців. Інакше б російське угруповання в Україні на сьогодні просто зникло б. Проте зараз воно відчуває брак особового складу і, судячи з історій деяких загиблих, багато мобілізованих потрапляють на фронт через 1-2 тижні після призову і практично без підготовки. Навряд чи таке поповнення підходить для серйозної наступальної операції. А про те, кого часом призивають до російської армії, свідчить інцидент на полігоні у селищі Солоти Білгородської області. Там уранці 15 жовтня, за даними телеграм-каналу SOTA, троє призовників розстріляли з автоматів своїх товаришів. В результаті, за словами на очевидця події, було вбито 22 людини і поранено 16. 2 з 3 нападників були застрелені вогнем у відповідь, третьому вдалося втекти. Російське Міністерство оборони наполягає, що було вбито лише 11 осіб та 15 поранено. Нападників, за твердженням представника МО РФ, було лише двоє, вони були громадянами однієї з країн СНД (за неофіційними даними – Узбекистану, за даними українського журналіста Юрія Бутусова – Таджикистану), й обидва були застрелені. Однак, за твердженням дружини одного з військовослужбовців, які перебували на полігоні, нападників було все ж троє, і одному з них вдалося втекти. Тож можуть бути нові жертви.
Характерно, що губернатор Білгородської області у своєму виступі цифри Міноборони підтверджувати не став, вказавши лише, що було вбито та поранено багато військовослужбовців. Також розходяться дані про те, ким були нападники та їхні жертви – добровольцями чи мобілізованими. Також не можна з упевненістю сказати, чи це був спланований теракт, чи стрілянина стала наслідком або нестатутних відносин (можливо, на ґрунті міжнаціональних зіткнень), або психічного розладу стріляючих.
Але в будь-якому разі це говорить про те, що під час мобілізації відсутня скільки-небудь ретельного відбору покликаних і добровольців, і в результаті до лав військовослужбовців легко можуть потрапити люди, непридатні для служби в армії за своїми психологічними характеристиками (були повідомлення про спроби мобілізувати шизофреників), або схильні до екстремістських дій. І з таким поповненням, ненавченим, неекіпірованим, невмотивованим до ведення війни і просто ненадійним, війни не виграють.
