«Найкращий друг фізкультурників» Путін побачив політичний підтекст у відстороненні російських спортсменів від участі в Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро. Про це він вчора заявив на зустрічі з членами олімпійської збірної в Кремлі.
На думку Путіна: «Тут прямо потрібно сказати, що недалекоглядні політикани не залишають у спокої і спорт. Хоча якраз спорт покликаний зближувати народи і згладжувати наявні між країнами протиріччя».
Та про яке зближення взагалі може йти мова? Коли анексію Криму і війну на Донбасі він розпочав саме після зимової Олімпіади в Сочі 2014 року. Перебуваючи під парами допінгових «перемог» російської команди.
І взагалі, якщо Путін лицемірно стверджує, що «спорт поза політикою», то нехай не піариться поруч з олімпійцями.
У відстороненні частини російської команди від Олімпіади у Ріо-де-Жанейро лідер Російської Федерації побачив, що «цілеспрямована кампанія, метою якої стали наші атлети, включала і горезвісні так звані подвійні стандарти, і несумісний зі спортом, та й взагалі зі справедливістю і елементарними нормами права принцип колективної відповідальності».
Хоча подвійні стандарти є саме у тому, як можна взагалі було допустити команду країни агресора, котра веде вже більше двох років війну проти сусідньої держави, до Олімпіади?
Адже це приблизно те ж саме, якби Гітлер у розпал Другої світової війни направив свою команду на Олімпійські ігри.
Проте навіть таке компромісне рішення МОК Путін вважає «відвертою дискримінацією» і тому він запевняє, що «Росія не буде миритися з огульної дискваліфікацією російських легкоатлетів, з тим, що називається і є по суті відвертою дискримінацією».
На його думку, ситуацію з російськими спортсменами можна охарактеризувати як спробу перенести в світовий спорт ті правила, які часто домінують у світовій політиці.
Тож він вже замахнувся не тільки на зміни в світовій геополітиці. Чи може він тепер планує спробувати нав’язати свої «правила» і в міжнародному спорті?
Однак це не так і важливо. Оскільки йому потрібно, аби до його персони і Росії була прикута постійна увага.
І тут головне не яка подія відбулася, чи він відверто дезінформує, або говорить напівправду.
А саме щоб Путін був на перших сторінках світової преси, а провідні медіа постійно цитували його.
Водночас, з виступу Путіна не зовсім зрозуміло, чи визнає він те, що російських спортсменів викрили в допінгу.
Адже як можна зрозуміти, коли він одночасно говорить, що конкретних доказів застосування допінгу в російському спорті немає, але ми маємо намір «притягнути до відповідальності всіх причетних до допінгових скандалів».
Це саме в дусі й інших його виступів. Тут Путін одночасно публічно демонструє і всю облудну «логіку» свого «русского мира».
Необхідно звернути увагу ще й на той факт, що Путін проводжав на Олімпіаду і спортсменів, яких взагалі на Олімпіаду не пустили.
Для російських телеглядачів це занадто велике випробування на схильність до колективної шизофренії.
Адже не можна подавати інформацію народу таким бузувірським способом.
Не всі цілком здорові суб’єкти, котрі міцно стоять на ногах, до такого готові. А що ж тоді говорити про непідготовлених і слабаків?
Можливо, саме тому Елена Ісінбаєва, яка втратила можливість в Ріо-де-Жанейро поборотися за третє олімпійське золото, на зустрічі з Путіним дала волю емоціям.
Спортсменка ледве не плакала, розповідаючи про беззаконня і самовладдя «певної кількості людей в світовому спорті», які… роблять, що хочуть, придумують нові правила».
Ісінбаєва закликала російських спортсменів згуртуватися і виступити на Олімпіаді так, щоб «весь світ здригнувся і щоб гімн Російської Федерації, не перестаючи, звучав на спортивних аренах в Ріо».
Тобто з усього цього випливає, що в усьому винен Захід, а Росія вкотре стала жертвою його змови. Тепер вже у спорті.
Надивившись такого всякого по телевізору, недосвідчений глядач з російської забитої глибинки «абсолютно справедливо» починає обурюватися і гніватися.
Питання в тому – чи можна домогтися успіхів без підміни аналізів? Звісно, що можна. Хоча тоді без допінгу на таку кількість медалей, як у Сочі Росія не могла б розраховувати.
Путінський режим прагне зробити усе можливе, щоб Росія скрізь була першою. А засоби і потенційні наслідки його абсолютно не цікавлять.
Втім, що можна чекати сьогодні від Кремля, де засіли «політики» для яких усе, що вони роблять є лише елементами гри у Велику Росію, яка «встає з колін».
Але про те, що в будь-якій грі можливий і програш, у Москві чомусь думати не хочуть…
