Я сумніваюся в тому, що Ярослав Качинський наївний і нічого не знає про ситуацію в Україні. Він бував на Євромайданіта, ймовірно, обговорював цю тему з Братом. І навіть коли Росія захоплювала Крим, я бачив його час від часу на нарадах, присвячених кризовим питанням, які скликав прем'єр Дональд Туск. Попри це нещодавно він заявив, що «сказав президенту Порошенку, що з Бандерою в Європу вони не ввійдуть». Качинський, швидше за все, знає, за що шанує Степана Бандеру нинішня Україна. Звичайно, не за пролиту польську кров. В історії цієї країни немає міфу про батьків-засновників. Немає також візіонерів, ватажків, державних діячів. І така справжня ситуація, бо країни, в якій би вони з'явилися, не було б на карті. Так виходить, що в новітній історії відомі особистості, що борються за «Самобутню Україну», претендують на звання героїв, забруднили свої руки польською кров'ю. Втім, не тільки польською, а й єврейською.
Історія Бандери показує, як повороти історії можуть впливати на долю людини. Громадянин Польської Республіки, випускник Львівської політехніки (без диплома), конспіратор, терорист, вбивця, смертник, агент (Абверу, МІ-6, ЦРУ), ув'язнений. Половину його братів і сестер вбив НКВС, решту - гітлерівці.
Мріючи про Україну, він ображав своєю рідною мовою польський суд, продався гітлерівцям, наказував вбивати сусідів поляків. Зрештою опинився в концтаборі в Заксенхаузені разом зі Стефаном Ровецьким (Грот). Був убитий агентом КДБ вже після війни.
Таких і подібних до нього героїв вихваляє Україна. Проєвропейська, патріотична, антимосковська. Досить доброзичлива в цілому щодо Польщі...
Ми, поляки, зовсім не зобов'язані забувати про скоєні злочини і їх призвідників, щоб зрозуміти нинішнє значення цих людей для створення на Дніпрі незалежної держави. Я скажу навіть більше. Бандера, якби жив зараз, був би чудовим партнером у переговорах з питання союзу з Польщею. Майже так само, як Арафат для Ізраїлю і Джеррі Адамс для Великої Британії.
Качинський все це знає. Навіщо тоді провокує українців?
Виступаючи зі своїми заявами, він поводиться як людина, яка хоче мати алібі, якщо раптом теперішня політика Європи щодо України зазнає фіаско. Річ у тім, що його заява якраз цьому сприяє. Україна від «Бандери» не відмовиться, а Качинський не братиме її в Євросоюз. З Бандерою або без нього. Тож він веде погану гру крапчастими картами. Розпускає польські активи і втрачає позиції нашої країни, які нам коштували 25 років важкої праці, зокрема і праці його улюбленого брата.
Молодь, яка брала участь у Майдані і втратила рідних, запитує: «І ти, Брут?..»
Не Качинського. Польщу.
