На резолюцію, ухвалену Європарламентом, «Про важливість європейської пам’яті для майбутнього Європи» російське Міністерство закордонних справ відреагувало надзвичайно гнівно. Спочатку його офіційний представник Марія Захарова виголосила, що «йдеться про черговий виток грубої фальсифікації історії», і резолюція Європарламенту — це набір ревізіоністських суджень. За її словами, «Європарламент посвідчив ще одну обурливу спробу ототожнити нацистську Німеччину — країну-агресора — та СРСР, народи якого ціною величезних жертв звільнили Європу від фашизму». Розгортаючи цю думку, мадам Захарова добалакалася до того, ніби в резолюції Європарламенту «немає жодного слова про політику вгамування агресора, що проводилася західними країнами з метою переорієнтації загарбницьких планів Гітлера із заходу на схід і про кульмінацію цієї лінії — Мюнхенську змову 1938 року. Його учасники віддали на розтерзання нацистів суверенну державу — Чехословаччину». Водночас вона присоромила депутатів Європарламенту з приводу того, що в резолюції вони згадали про «тяжку долю» Польщі, яка, на думку Захарової, разом із Гітлером розчленувала Чехословаччину й уклала угоду про ненапад з Берліном ще 1934 року. А ще Марія Захарова попередила: «Жонглювання» фактами з кон’юнктурною метою не може бути моральним і політичним орієнтиром. Навпаки, це, швидше, підірве віру європейців, насамперед молоді, в ті «європейські цінності», про які у Брюсселі так люблять казати». Натомість російське Міністерство закордонних справ не просто жонглює фактами, а зумисне їх спотворює.
Далі долучилася до бою важка артилерія — з’явилася офіційна заява МЗС РФ. Там ідеться: «СРСР ніколи не був союзником гітлерівської Німеччини. Підписання 23 серпня 1939 року пакту про ненапад із Німеччиною було вимушеним кроком, який дозволив Радянському Союзові відтягнути початок війни майже на два роки й укріпити обороноспроможність країни для боротьби з агресором. Завдяки радянсько-німецькому пактові про ненапад війна почалася на стратегічно вигідніших для СРСР рубежах, і населення цих територій спіткав нацистський терор на два роки пізніше. Завдяки цьому були врятовані сотні тисяч життів».
Ще більш злісну реакцію з боку Москви викликав наступний пункт резолюції Європарламенту: «80 років тому, 23 серпня 1939 року, комуністичний Радянський Союз і нацистська Німеччина підписали Договір про ненапад, відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа, і його секретні протоколи, поділивши Європу й території незалежних держав між двома тоталітарними режимами та згрупувавши їх у сфери інтересів, що відкрило шлях до виникнення Другої світової війни». Також у резолюції засуджується радянська окупація Східної Польщі, країн Балтії, Бессарабії, агресія проти Фінляндії. І робиться висновок про те, що «незважаючи на те, що злочини нацистського режиму були розслідувані та покарані на Нюрнберзькому процесі, як і раніше, є необхідність у посиленні обізнаності, здійсненні моральних оцінок і проведенні юридичних розслідувань злочинів сталінізму й інших диктатур».
Ну і що тут, скажіть, неправда? Радянський Союз насправді підписав пакт про ненапад з Німеччиною і секретний додатковий протокол до нього лише для того, щоб відкрити шлях до Другої світової війни та закріпити за собою низку територій у Східній Європі. Докорінна відмінність радянсько-німецького пакту про ненапад 1939 року та польсько-німецького пакту про ненапад 1934 року полягає в тому, що в останньому не було жодних секретних додаткових протоколів, і він не був спрямований на розпалювання війни. Так само Мюнхенська угода 1938 року, що була величезною помилкою лідерів Англії та Франції, не дала цим державам ніяких територіальних приростів або торговельно-економічних вигод, але була спрямована на запобігання війні. Чемберлен і Даладьє, віддаючи Гітлеру Судетську область Чехословаччини, нехай наївно, але щиро вірили, що апетити фюрера будуть цим, нарешті, задоволені, і Європу чекає довготривалий період миру.
Неправда і те, що СРСР ніколи не був союзником Німеччини. Після підписання пакту Молотова-Ріббентропа і особливо після укладення 28 вересня 1939 року Угоди про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною інші держави світу почали вважати Радянський Союз невоюючим союзником Німеччини. Це підтверджувалося спільними діями СРСР та Німеччини проти Польської держави, які також були зафіксовані в секретному додатковому протоколі до Угоди про дружбу і кордон, радянськими постачаннями сировини і продовольства Німеччині та німецькими постачаннями озброєнь Радянському Союзові (найбільш відомий тут переданий СРСР для добудови німецький важкий крейсер «Лютцов», використаний надалі для оборони Ленінграда), радянським сприянням німецьким торговельним суднам, яким після початку Другої світової війни було дозволено сховатися в радянських портах, щоб їх не перехопили британські військові кораблі, та цілою низкою інших фактів радянсько-німецької співпраці 1939—1941 років.
Брехнею є і те твердження, ніби пакт Молотова-Ріббентропа сприяв Червоній Армії, щоб зустріти німецький напад на більш вигідних рубежах і цим врятувати сотні тисяч життів. Територія Західної Білорусі була зайнята вермахтом протягом перших чотирьох днів після вторгнення на територію СРСР, і вже 25 червня німці наблизилися до Мінська. У Західній Україні Львів був окупований німецькими військами за сприяння українського батальйону «Нахтігаль» 30 червня, Луцьк — ще 25 червня, а Тернопіль — 2 липня. Таким чином, для того, щоб захопити всю територію «польської України», німцям було потрібно всього лише 11 днів. Подібна затримка жодного вирішального значення на хід кампанії 1941 року не мала. І неправда, ніби пакт урятував сотні тисяч життів. Майже всі євреї Східної Польщі 41-го потрапили до рук німців і були знищені. Ті з них, хто був мобілізований до Червоної Армії, за незначним винятком, загинули — або в боях, або у полоні. І вже зовсім безглуздо казати, що підписання пакту Молотова-Ріббентропа на два роки відтягнуло німецький напад на Радянський Союз. Якби не було пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною, Друга світова війна просто не почалася б 1939 року. І німецького нападу на СРСР взагалі б не було. А оскільки Сталін виявився серед переможців, радянські злочини і роль Москви щодо розпалу Другої світової війни жодними міжнародними судами не розслідувалися.
Російським офіційним особам доводиться виплутуватися і верзти нісенітниці щодо пакту Молотова-Ріббентропа і подальшої радянсько-німецької співпраці, оскільки Росія оголошена правонаступником СРСР, а сталінська версія Великої Вітчизняної війни зроблена наріжним каменем нової російської ідентичності. І замість того, щоб узяти на себе провину за сталінські й інші радянські злочини, урядовцям доводиться брехати, доводячи, що злочини не були злочинами, а пакт Молотова-Ріббентропа ніс народам мир і щастя.
