Агентство Bloomberg після свого нового опитування опублікувало низку неуспішних економік. Опитування проводилося між 47 державами і в ньому вказується прогноз стану їх економік до кінця 2015 року порівняно з минулим роком. Першу сходинку посідає Україна зі спадом економіки на -4%, другу сходинку посідає Російська Федерація з -3,5%, а список п’яти проблемних економік несподівано завершує Швейцарія з -0,1%.
Причиною економічного спаду в Україні є російська агресія на Донбасі та анексія Криму. В Росії поганий стан економіки є наслідком зниження світових цін на нафту, а також санкцій, запроваджених Заходом. Інше агентство Pew Research Center зробило унікальне опитування жителів Росії і з’ясувало, що 33% росіян погоджуються з аргументами уряду, що причиною економічних проблем є нафта і санкції. І лише 25% росіян думають, що в цьому винна урядова політика. Цей висновок залежить від того, як росіяни сприймають свою державу і президента.
Тим часом, серед росіян зростає позитивне сприйняття Росії і Володимира Путіна. 2007 року ці настрої були у 47% населення, а в 2015 році вже у 63% громадян Росії. Тих, хто був задоволений президентом Путіним 2007 року, було 46%, а в 2015 році — 66%.
Чи не здається вам дивним, що російська економіка падає, а росіяни стають дедалі спокійнішими? Можливо, це могли б пояснити слова великого російського поета Михайла Лермонтова: «Російська людина за своєю природою раб, але гордий раб. Дивиться на свого пана і готовий йому все пробачити. Суворість і підступність. Лише одного пробачити не може. Слабкості». Немає жодних сумнівів, що процитована фраза досі актуальна. «Путінізм» — це спроба побудови імперії, яка не визнає, що має якісь кордони. «Путінізація», насправді, означає зомбування громадян, що веде до морального і духовного падіння всього російського суспільства.
Нині Європа перебуває під загрозою з боку Росії і їй загрожує імміграційна хвиля з Близького Сходу та Африки, яка може перерости в озброєний конфлікт і соціальну катастрофу. Найбільшою проблемою, як з’ясувалося, є роз’єднаність Європейського Союзу і неготовність НАТО адекватно і, головне, ефективно реагувати на актуальну небезпеку. Згадане агентство Rew Research Center навело тривожні факти. Люди з восьми ключових країн-членів НАТО в опитуванні відповіли на питання, чи «має їхня держава вдаватися до воєнного втручання, якщо Росія напала на сусідню державу?». Результат? Лише 48% жителів думає, що їхня держава повинна втрутитися. Проти — 42% опитаних. Лише у США та Канаді за воєнну акцію висловилася понад половина населення.
Американський політолог Джордж Фрідман, якого широко цитують європейські мас-медіа, в останні дні говорить про створення «буферної зони» навколо Росії. Подібний проект, названий «Інтермаріум», пропонував польський маршал Йозеф Пілсудський вже після Першої Світової війни. Йшлося про федерацію середньоєвропейських і східноєвропейських держав. Країни, що народилися після воєнних жахів на рештках Габсбурзької монархії, мали основні стратегічні проблеми — збереження свого суверенітету перед Німеччиною та Росією.
Нині, коли Росія докладає всіх зусиль для того, щоб втиснутися між світовими гегемонами, для своєї безпеки їй потрібно створити «буферну зону». Це територія, на якій могли б відбуватися оборонні бої. На заході Росії немає гір або моря, а оборона такої держави дуже складна, у зв’язку з великою територією, а також поганою інфраструктурою. «Буферна зона» має бути якомога більшою і глибшою. А цю глибину надають Білорусь і Україна. Ця територія бере початок на півночі: від Санкт-Петербурга через Балтію, Польщу, Білорусь, Україну і прямує на південь до Румунії, Болгарії і Туреччини. В ролі ворога, згідно з московськими стратегами, виступає НАТО.
Проте «буферна зона» не може існувати без зовнішнього гаранта безпеки держав, які знаходяться всередині зони. Враховуючи те, що ЄС не здатний її гарантувати, нічого не залишається, як цю роль покласти на США, які, до речі, не зацікавлені в тому, щоб у Євразії був єдиний гегемон — Росія. Отже, можемо очікувати в найближчому майбутньому, що зміняться відносини США з державами всередині «буферної зони». Не з НАТО, а зі США. Якщо Росія вирушить у напрямку Заходу, держави всередині «буферної зони» змушені будуть захищатися, і Сполучені Штати прийдуть їм на допомогу. США необхідні нові міждержавні договори, а не якісь багатосторонні, по типу НАТО, оскільки двосторонні набагато стабільніші.
Найбільшою драмою сучасної Європи також є і зростаючий націоналізм. Стара Європа повертається знову туди, де вже була. Примхлива, роз’єднана, не здатна домовитися про речі, пов’язані з власним виживанням. Це виклик для європейської молодої генерації. Або все ж таки переможе Путін?
