В інтерв'ю російським незалежним журналістам, які засуджують російський напад на Україну, президент Володимир Зеленський розповів про мужність та героїзм українців у протистоянні російській агресії, про загибель тисяч мирних жителів, про стертих з лиця землі Волноваху та Маріуполь, Бучу та Ірпінь, про жертви і руйнування в Києві, Харкові та Чернігові, який незабаром може перетворитися за ступенем руйнування на Маріуполь. Не дивно, що Роскомнагляд заборонив публікувати та цитувати інтерв'ю Зеленського у Росії. Адже воно, та ще й у супроводі фото зруйнованих міст, повністю руйнує брехню кремлівської пропаганди. Президент України прагне миру та доводить, що саме Путін затягує війну. Зеленський вірно виклав українську позицію на переговорах із Росією, новий раунд яких розпочинається зараз у Стамбулі. Спочатку відведення російських військ за лінії зіткнення, що існували на ранок 24 лютого, припинення вогню, розробка договору про гарантії позаблокового статусу України, його ратифікація, а потім проведення всеукраїнського референдуму щодо позаблокового статусу України. Прямо про це не йдеться, але мається на увазі, що договір про нейтральний статус має передувати поверненню, щонайменше, окупованих територій Донбасу до складу України.
На превеликий жаль, ця ідеальна схема не може бути реалізована практично. Путін на подібні умови піде лише у разі очевидної військової поразки, до якої ще далеко. Але у разі такої поразки у нього буде мало шансів залишитися при владі, а новий уряд, принаймні, припинить вогонь і відведе війська до ліній 24 лютого. Зеленський абсолютно вірно вказав, що Україна не зацікавлена в укладанні перемир'я на тих позиціях, які сторони займають сьогодні, оскільки це шлях до нового заморожування конфлікту, який влаштує Путіна, але не Україну. Таке заморожування насамперед дозволить російській стороні накопичити резерви живої сили та боєприпасів і після перепочинку відновить наступ на всіх напрямках. Але навіть якщо російський наступ не відновиться, такий стан виключить нормальне існування української держави, коли ворог стоятиме під Києвом та біля Дніпра. Крім того, перемир'я на межах, досягнутих російською армією, дозволить видати підсумки спецоперації за перемогу перед російським суспільством. Сказати, що «демілітаризацію» та «денацифікацію» провели, і сухопутний коридор у Крим «прорубали», та ще й територію Донецької та Луганської областей «звільнили».
Для російської пропаганди неважливо, наскільки скоро скоротився реальний військовий потенціал України, і що «визволення» на практиці означає звільнення територій від українського населення. На думку незалежних експертів, боєздатних танків українська армія зараз має на кілька десятків більше, ніж до російського вторгнення, оскільки взята трофейна бронетехніка не лише компенсувала українські втрати, а й дала відчутний приріст бронетехніки. По протитанкових і зенітних ракетних комплексах, а також безпілотниках точних статистичних даних немає, але можна не сумніватися, що за рахунок західних і турецьких поставок їх кількість, принаймні, більша, ніж була до ранку 24 лютого. Ось за якими видами бойової техніки та озброєння український військовий потенціал справді скоротився, то це за кількістю боєздатних літаків, зенітно-ракетних систем середньої та великої дальності, так само як за кількістю оперативно-тактичних ракет (тут йдеться як про установки, так і про боєприпаси до них). Треба домагатися від західних партнерів швидшого постачання цих видів озброєнь, і навіть танків, без яких неможливо розпочати великий контрнаступ. А такий контрнаступ життєво необхідний українській армії на півдні, щоб деблокувати майже стертий з лиця землі Маріуполь та перерізати російський сухопутний коридор до Криму. Але все це, повторюю, Москву справді мало цікавить.
Крім того, досвід 2014-2015 років вчить, що узгоджені перемир'я Росія порушує практично завжди. Так було, зокрема, у лютому 2015 року в районі Дебальцевого, коли, незважаючи на оголошене припинення вогню, російські війська продовжували бойові дії до повного захоплення міста. Тому навіть якщо буде досягнуто перемир'я на нинішній лінії фронту, можна не сумніватися, що російська армія все одно продовжить бойові дії в районі Маріуполя до повного захоплення міста, щоб забезпечити коридор до Криму. І сподіватися на те, що на переговорах у Стамбулі відбудеться прорив, у жодному разі не варто. Оголошення ж перемир'я на лінії фронту, що склалася на сьогодні, повторюю, буде вигідно тільки Росії для здійснення перегрупування і поповнення своїх сил і засобів. Для України ж таке перемир'я завдасть більше шкоди, ніж користі, хоча б тому, що в цьому випадку західні держави можуть пом'якшити деякі санкції проти Росії, а потік західних озброєнь в Україну може скоротитись через припинення бойових дій.
Те, що мюнхенські настрої серед керівників держав Євросоюзу з початком війни були лише приглушені, але нікуди не поділися, доводить реакція президента Франції Еммануеля Макрона на варшавський виступ президента США Джо Байдена. Макрон заявив, що «не використовуватиме» слова Байдена, який назвав Володимира Путіна «м'ясником». Президент Франції також заявив: «Мета – зупинити війну, не вступаючи у війну. Якщо ми хочемо зробити це, не має бути ескалації ні на словах, ні на дії». На практиці це означає, що Франція могла б навіть пригальмувати постачання озброєння Україні, щоб укласти хоча б тимчасове перемир'я. Макрон дуже хотів би досягти такого перемир'я, якщо не до першого туру президентських виборів у Франції, який відбудеться 10 квітня, то хоча б до другого туру, який практично напевно відбудеться 24 квітня. Припинення вогню в Україні він явно спробував би представити виборцям як свою заслугу. І Макрон зовсім по-мюнхенськи заявив: «Ми, європейці, не маємо зазнавати жодної ескалації. Ми, європейці, не повинні забувати про нашу географію та історію. Ми не воюємо із російським народом». Якщо з вуст Байдена та членів його адміністрації слова про те, що Америка не воює з російським народом, звучать як протиставлення народу та Путіна і є прихованим закликом до зміни влади у Росії, то в устах Макрона це зовсім не так. Французький президент схильний ототожнювати Путіна та російський народ і не залишає надії досягти якогось компромісу дипломатичним шляхом. Дай Боже, щоб це була лише передвиборча риторика! Українцям же, незважаючи на всі втрати, страждання та жертви, залишається лише битися до кінця, не сподіваючись на швидке припинення бойових дій.
