Будь-яка зміна влади, якщо це серйозно, має означати нових людей, нову політику, та, як правило, оновлення іміджу. Опозиційна консервативна партія «Право і Справедливість» у передвиборній кампанії обіцяла навіть «добрі зміни». Чи дотримається вона свого слова?
Щоб відповісти на це питання, треба подивитися на Польщу і нашу політику останніми роками. Так, ми є прикладом успіху демократичних та економічних реформ. Економіка росла, а інститути демократичної держави виконували свої завдання. Натомість, протягом багатьох років у Польщі політика була антагоністичною, а не кооперативною. «Право і справедливість» і сам Ярослав Качиньський повністю зводили нанівець починання Дональда Туска і його партії «Платформа обивательська» (ПО). Вони відкинули пропозиції про співпрацю (за винятком співпраці з Україною). Якщо чесно, то я мушу сказати, що команда ПО особливо і не закликала опозицію до співпраці.
Символом існування «двох Польщ» було ставлення до смоленської авіакатастрофи. Якщо ПіС було заявлено про сплановане вбивство, то ПО висловлювала сумніви щодо таких звинувачень. Додатково декілька фінансових скандалів переконали виборців, що час правління «Платформи обивательської» має завершитися.
Ці зауваження є важливими для розуміння, що в нашій країні не відбулося ніяких змін у команді, а Ярослав Качиньський просто хоче «змінити державу», понад те — «перетворити» її.
У цьому не було б нічого поганого, якби не декілька уроків з перших тижнів діяльності уряду. Більшість у парламенті ігнорує конституцію і діє проти букви і духу права. Так було, коли почалися зміни в Конституційному суді, коли захопили державні засоби масової інформації, змінили закон про державну службу. Ми можемо тільки очікувати захоплення прокуратури і спробу домінувати у судах загальної юрисдикції.
ПіС відкидає принцип балансування впливу в державних інститутах. Хоче мати все і найкраще відразу.
Такі дії одразу викликали реакцією союзників і ЄС. Можна очікувати критику і дії, як це передбачено європейськими договорами. До цього ще досить далеко, але це може призвести до ізоляції Польщі. Уже сьогодні декілька польських політиків вдалося до словесної суперечки з німецькими політиками. Це дорога в нікуди.
Реагуючи на зазначені дії, все більше і більше людей виходять на вулиці для участі в акціях, організованих так званим комітетом із захисту демократій.
А лідер опозиції, екс-міністр закордонних справ Гжегож Схетина сказав, що все може закінчитися «польським» Майданом.
Навіть якщо до цього далеко, однак Польща опинилася в небезпечній ситуації. Фактичним лідером держави є президент ПіС Ярослав Качиньський, який домінує над президентом, прем’єр-міністром і, звичайно, своєю партією. Він може керувати всім, але ні за що не відповідає. Зараз він показує, що хоче змінити Польщу на свій розсуд, або іншими словами — привласнити її.
Марек СІВЕЦЬ, екс-депутат Європейського парламенту, колишній керівник Бюро національної безпеки Польщі, спеціально для «Дня»
