І знову щоранку однотипні, майже стандартні повідомлення. Ось одне з них: після півночі 8 жовтня росіяни завдали ракетні удари по Харкову. Про це повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов: «Після півночі окупанти нанесли чотири ракетні удари по Салтівському району Харкова. Один ракетний удар завдали по Основ’янському району». За його даними, ракети типу С-300 росіяни запустили з Бєлгорода.
Запас високоточних ракет повітряного чи наземного базування в Росії вичерпується, а виробляти нові без іноземних комплектуючих неможливо. Хоча ці ракети ще можуть завдати Україні чимало шкоди, особливо взимку, під час холодів, – військові експерти передбачають, що їх використають для ударів по електроенергетиці та теплоцентралях задля нового етапу геноциду українців. І для обстрілу стратегічних комунікацій глибоко в тилу також. І не надто точних радянських ракет дальньої дії та значної потужності, як-от Х-22, також небагато. А от ракети С-300, які масово використовуються щоночі та щоранку, а іноді й удень, – це інша справа.
«У дівоцтві» ці ракети були зенітними. Їх у РФ накопичена велика кількість – станом на 24 лютого, як повідомляють компетентні джерела, їхня кількість перевищувала дев’ять тисяч. Так, деякі з них наразі не придатні для використання – але можна їх відремонтувати (в силу глибоко радянського походження там відсутні іноземні комплектуючі) або навіть із двох зібрати одну. А головне: невеличка переробка – і зенітна ракета перетворюється на оперативно-тактичну з дальністю 90-100 кілометрів. Немає точності? У разі ударів по великомасштабних цілях вона не потрібна. Житлові райони, великі промислові підприємства, залізничні вузли… Чи гуманітарна автоколона, як-от у Запоріжжі, де від удару С-300 загинуло понад 30 осіб. І попри те, що пускові таких ракет ЗСУ знищують щодоби (скажімо, в ніч з 7 на 8 жовтня тільки на півдні України – дві пускові), але запас пускових С-300 у великій територіально Росії також великий, і дуже великий.
І ось тут об’єктивно маємо велику проблему. Зверніть увагу: майже завжди обстріли російськими С-300 здійснюються по прифронтових містах чи інших об’єктах, тобто пускові установки розташовані на граничній дальності, недоступній для враження українськими гаубицями чи РСЗВ HIMARS. Що лишається? Удари штурмовою авіацією та безпілотниками Bayraktar TB2? Але останнім росіяни на стабільних позиціях здатні успішно протистояти, використовуючи засоби РЕБ для перешкоджання управлінню дронами (як і дронами-камікадзе з дальністю 100 км, яких Україна має, наскільки відомо, небагато). Це означає, що рашисти зможуть і далі практично безкарно розстрілювати українські прифронтові міста й інфраструктурні об’єкти.
Як на мене, зарадити ракети ATACMS (які офіційно звуться ракетами навіть не середньої, а малої дальності), різні модифікації яких б’ють у діапазоні від 140 до 300 кілометрів (HIMARS здатен запускати одну ракету ATACMS, M270 MLRS – дві ракети ATACMS). Два десятки відповідних модулів фактично унеможливили б використання Росією ракет С-300 для розстрілів українців (хіба що з Бєлгорода по Харкову вони могли б бити, але тут можна було би зосередити «дозволені» Заходом для використання по території РФ дрони з автономними системами наведення). Але… У Сполучених Штатах вважать, що передача Україні ракет ATACMS спричинить «ескалацію» і дуже й дуже не сподобається Путіну. Логічне запитання: скільки сотень цивільного люду мають іще вбити рашисти, щоб у керівництва США змінилися пріоритети?
І ще одне запитання. Але спершу інформація до роздумів. За даними британської розвідки, понад половина українського танкового парку складається з захоплених у росіян машин. Про це йдеться у розвідувальному огляді Міноборони Британії. «Україна, ймовірно, захопила щонайменше 440 російських основних бойових танків і близько 650 інших броньованих машин з моменту вторгнення. Понад половина українського танкового парку, який зараз перебуває на озброєнні, потенційно складається з захоплених машин… Зважаючи на те, що російські формування перебувають під сильним тиском у кількох секторах, а війська дедалі більше деморалізуються, Росія, ймовірно, продовжуватиме втрачати важке озброєння». До цього варто додати, що в Інтернеті вистачає відео ешелонів із російською бронетехнікою, яку навіть не накривши брезентом перекидають на захід. Так, це застаріла бронетехніка – виробництва ще 1970-х, а то й 1960-х років, яку РФ ховала чи то у Сибіру, чи то на Забайкаллі. Так, ці танки й БМП можуть бути підбиті звичайними РПГ, не надто потрібні ані «Стугна», ані «Javelin», ані, тим більше, NLAW. Ба більше: навряд чи РФ удасться одразу ж «напоїти» всі ці іржаві чудовиська пальним і «нагодувати» їх боєприпасами, проте все ж 2000 додаткових танків, хоча й застарілих, у супроводі «гарматного м’яса» на БТР і БМП-1 – це сила, яку треба спинити та знищити з найменшими жертвами. А після того – продовжити рішучий наступ. І тут потрібні західні танки, передусім це американські M1 Abrams, нехай і найперших модифікацій. Бо що виходить? Єгипет виробляє танки Abrams за ліцензією (має їх уже майже 1200), Іраку дали 100 танків Abrams, Саудівській Аравії, яка наразі зблокувалася з РФ, Іраном і Венесуелою проти США, продали аж 450 таких танків, а Україні, значить, давати їх не можна? Тим часом на зберіганні у США перебуває понад 3700 танків Abrams модифікацій M1A1/M1A2. Невже хтось у США боїться, що росіяни дізнаються про якісь таємниці чи скопіюють цей танк? То вони давно все вже дізналися від єгиптян чи іракців, утім, скопіювати нездатні в силу загальної техніко-технологічної відсталості ВПК РФ; історія танка Т-14 «Армата» - наочна ілюстрація правдивості цієї тези. То чому основним «постачальником» танків для України є Росія? Чого бояться США?
Я торкнувся тільки двох питань, пов’язаних із російською агресією та нагальними потребами українського війська (власне, не тільки війська, а й українського народу, як не пишномовно звучать ці слова). Так, без західної допомоги українці не змогли б відкинути російські війська на багатьох напрямках і взагалі – вистояти у війні. Проте без посилення цієї допомоги важкою зброєю українцям доведеться платити за все надто великою кров’ю.
