Економічні та фінансові санкції США проти Ірану вже приносять результати. Іноземні компанії згортають не лише закупівлі іранської нафти, а й узагалі свою діяльність у країні. Наступного тижня США введуть антиіранські санкції щодо автомобільного сектору та торгівлі дорогоцінними металами. Наступний етап настане 6 серпня, а проти постачань нафти — після листопада.
Як повідомив директор американського державного департаменту з політичного планерування Брайан Хук, «Понад 50 іноземних фірм оголосили про бажання покинути ринок Ірану, особливо енергетичний та фінансовий сектори».
n При цьому нафта становить 64% усього обсягу іранського експорту та є головним джерелом надходження до країни доларів і євро. Відповідно продажі в інші країни падають, і потік валюти зменшився.
До цього додаються вкрай невдалі заходи іранської влади. Було різко зменшено ставки за депозитами, населення почало масово забирати заощадження та купувати на ці гроші валюту, дефіцит якої вже відчувався.
Вибухнула гостра валютна криза. Довелося ввести фіксований курс ріала — 42 тисячі за $1. На це миттєво відреагував чорний ринок, де курс дійшов до 90 тисяч за одиницю американської валюти.
За російським прикладом у Ірані пішли шляхом імпортозаміщення. В парламенті схвалили заборону на імпорт 1339 товарів, «які виробляються усередині країни або визнаються як непотрібні». Серед них побутова техніка, текстильні вироби, взуття і вироби зі шкіри, меблі, продукція охорони здоров’я, машинобудування тощо. Передбачається, що це залишить у країні 10 млрд. Вийде чи ні — дуже велике питання. Поки ж імпортні товари страшенно подорожчали. Комп’ютер ще 3—4 місяці тому коштував 2 млн ріалів, сьогодні — 6. Якщо пощастить знайти за такою ціною. З кожним днем вона все пидвищується.
Узимку Іраном прокотилася хвиля протестів. Тоді влада обіцяла понизити витрати населення на послуги ЖКГ. Ситуація зовні заспокоїлася, але на короткий час.
У травні застрайкували водії вантажівок. Уряд змушений був обіцяти збільшити тарифи на перевезення та вирішити пенсійні проблеми водіїв. Цікаво, що до страйкарів у багатьох містах приєдналися таксисти та водії автобусів.
Не встигли домовитися з водіями, як почалися ще серйозніші заворушення.
Девальвація ріала й обмеження на закупівлю валюти насамперед ударили по дрібних торговцях. У відповідь закрилися лавки та крамнички на Великому базарі в Тегерані. Зауважимо, що саме базар традиційно на Сході є найточнішим барометром громадської думки та стану суспільства.
Із Тегерана страйки вирушили на північ. У Тебрізі на базарі закрилися лавки килимів і виробів із золота та срібла. Цей регіон населений азербайджанцями, які не дуже активно підтримали зимові виступи.
Той факт, що незадоволеність охоплює національні регіони, а перси становлять лише 53% населення, повинен серйозно насторожити владу. На кордоні з Афганістаном і Пакистаном невдоволені белуджі та хазарійці, на півдні в нафтоносних районах заворушення арабів.
Ще одна проблема — посуха та нестача питної води. Тут провина влади абсолютно очевидна, оскільки про цю загрозу екологи попереджали вже кілька років поспіль, але нічого не було зроблено. У зіткненнях із поліцією в місті Хорремшехр загинуло 4 особи.
Влада Ірану вочевидь розгублена та висуває абсолютно абсурдні пояснення проблем із водою. Генерал Голам Реза Джалілі, що очолює штаб цивільної оборони Ірану, звинуватив США, Ізраїль і Саудівську Аравію... у викраденні хмар і дощів, а також снігу. Начебто через це в країні не проливається з небес цілюща волога, а річки дуже обміліли. В Ізраїлі теж посуха, але нікого не звинувачують.
Мабуть, подібні звинувачення нічого, крім усмішки не викликали, і тому іранська влада залучила важку артилерію. Президент Ірану Хасан Рухані заявив, що «якщо США продовжать змушувати своїх союзників відмовлятися від закупівлі іранської нафти, то експорт чорного золота з країн Близького Сходу опиниться під загрозою, і зроблені США кроки матимуть наслідки».
Цю заяву іранського президента розвинув бригадний генерал Корпусу вартових ісламської революції (КВИР) Ісмаїл Ковсарі. Як повідомляє агентство Reuters, генерал заявив, що «Якщо вони хочуть зупинити іранський експорт нафти, то ми не допустимо, щоб будь-яка партія нафти пройшла через Ормузьку протоку». Він погрозив, що військові Ірану готові перекрити Ормузьку протоку у відповідь на санкції США проти експорту іранської нафти.
Цікаво, що подібні погрози лунають не вперше. У 1980-х роках Іран намагався мінувати Перську затоку й Ормузьку протоку, як наслідок на мінах підірвалося кілька кораблів, у тому числі й радянський танкер «Маршал Чуйков».
При цьому слід нагадати, чим закінчилася тоді спроба перекрити Ормузьку протоку. В розпал так званої танкерної війни американці за кілька годин знищили приблизно половину іранських ВМС. Навіть із врахуванням умов, що змінилися, співвідношення сил далеко не на користь Ірану.
Нині через Ормузьку протоку проходить 20% загального нафтового експорту з регіону. Водночас, щоб уникнути проблем із протокою Саудівська Аравія й ОАЕ побудували кілька трубопроводів у порти Червоного моря й Аденської затоки Індійського океану. Сьогодні вони пропускають приблизно 7 млн барелів на добу, що становить 45% від обсягу транспорту через Ормузьку протоку. Тому її перекриття зменшить надходження нафти, але не зупинить його зовсім.
Ще одна обставина — це нафтовий експорт самого Ірану. Він теж переважно йде через Ормузьку протоку. В основному до Індії, Пакистану, Китаю. Саме вони є головними споживачами іранської нафти. Не дуже зрозуміло навіщо Тегерану перекривати протоку і тим самим позбавляти себе надходжень валюти, які йому вкрай потрібні.
Третя обставина. Ормузька протока ділиться також з Оманом, і за морськими законами без його згоди Іран перекривати цей міжнародний морський шлях не може. Порушення дає право на застосування сили для забезпечення свободи мореплавання.
Представник Центрального командування США Білл Урбан заявив, що Вашингтон і його партнери готові спільними зусиллями «забезпечити свободу навігації та комерційні перевезення відповідно до міжнародних норм». При цьому ніхто в підтримку Ірану не виступить. Хіба що Венесуела, але хто її враховує, якщо там інфляція вже давно перевалила за 1000%.
Звичайно, Іран має у своєму розпорядженні певні можливості у військовому відношенні, але вони незрівнянно менші, ніж сили двох американських ударних авіаносних груп (АУГ) у Перській затоці й Індійському океані. Додамо до цього АУГ у Середземному морі, Перська затока й Ормузька протока розташовуються в зоні її дії, та стратегічну авіацію на острові Дієго-Гарсія. До речі, вона показала високу ефективність в ударах по Сирії навесні цього року.
Не в тому Іран становищі, аби вступати в конфронтацію з таким сильним супротивником як США. Як допоміжні слід враховувати і ВПС Саудівської Аравії. Загалом, співвідношення сил не на користь Тегерана.
Мабуть, подібні заяви не більше ніж риторика. Воювати Іран не може, оскільки його значні контингенти зв’язані в Сирії, а звідти піти ніяк не можна через серйозні втрати престижу.
Цікаво, що на тлі войовничих заяв ціна бареля навіть знизилася. У войовничість Тегерана ніхто не вірить.
