Вчора нарешті офіційно повідомили про смерть лідера ЛДПР. У мене є дві причини не радіти цій події, на відміну багатьох моїх однодумців. І обидві причини не мають нічого спільного з гуманізмом. Перша причина – ця людина була міжнародним злочинцем та померла, уникнувши заслуженого ним суду та подальшого довічного ув'язнення. Друга причина – ця людина померла, вчинивши в повному обсязі все те зло, яке утримувалося в його чорному серці. Весь свій чималий запас отрути до останньої краплі Ж. впорснув у Росію. У той момент, коли Путін оголосив про вторгнення в Україну, Ж. впав у кому, оскільки його головна місія – перетворення Росії на фашистську державу – була виконана, російський фашизм як головна справа його життя залишився у надійних руках, і більше на цій землі цій людині робити стало нічого. Злий клоун звільнив сцену. Його місце вже посіли інші.
Ще в 90-ті роки я вирішив не вимовляти повністю прізвище цієї людини, обмежившись першою літерою. Тим самим виділяючи його з довгого ряду негідників російської політичної сцени. Оскільки обсяг зла, який він скоїв особисто, не має аналогів. Ось неповний список.
Моральне розтління країни.
Ця людина протягом 30 років публічно і безкарно робила найогидніші вчинки. У залі засідань Держдуми тягав за волосся жінку-депутата. Наказував своїм охоронцям зґвалтувати вагітну журналістку. Закликав огородити Кавказ колючим дротом. Скинути ядерну бомбу на Стамбул. Знищити ядерним ударом цілі країни. Він першим зробив брехню нормою у політиці. Брехали багато, але він зробив брехню нормою. Він у цілому легалізував зло, перетворив його на зразок для наслідування, у шлях до успіху та публічного схвалення.
Уроки від Ж. – вчини публічно якнайбільше гидоти та злочинів і станеш повним кавалером ордена «За заслуги перед Батьківщиною», застовпиш за собою місце лідера парламентської фракції, будеш дуже багатий і шанований.
Уроки життя від Ж. – це пропаганда зла як шлях до успіху.
Створення російського фашизму та виведення його на політичну сцену Росії
Ж. першим створив ідеологію та практику російської версії фашизму, відкрито пропагуючи ненависть за національною ознакою, прагнення захоплювати інші країни, пропагуючи війну, ксенофобію та людиноненависництво.
Створення партії негідників та злочинців, забезпечення їй непропорційно великого представництва у парламенті
Наприкінці 80-х – початку 90-х я створив Російську соціологічну службу «Моніторинг», яка займалася, зокрема соціологією злочинного світу Росії. І коли 1993 року я був обраний депутатом Держдуми, то в залі засідань виявив серед депутатів близько двох десятків представників цього світу. Злодіїв у законі серед депутатів, щоправда, не було, але «авторитети», казначеї злочинних угруповань та професійні кілери серед депутатів різних скликань були широко представлені. Один із лідерів «тамбовських», убивця Глущенка, казначей «хімкінських» Айдзерзіс, кримінальний горілчаний «король» Скорочкін та інші. Потім підтягнувся професійний отруїтель Луговий.
Усі вони – депутати від ЛДПР.
Негідники були не тільки в ЛДПР, але тільки ЛДПР складалася виключно з негідників. Відвертий продаж злочинцям депутатських мандатів, посвідчень помічників. Тверді ціни за кожне голосування, за депутатський запит, за лобіювання.
Непропорційно велике представництво у парламенті забезпечено ораторськими та акторськими здібностями Ж. Отримані 23% 1993 року у Держдумі першого скликання – це набагато більше від частки кримінальників у Росії. Завдяки Ж. російське дно було не просто представлене в політиці, а й представлене непропорційно, безглуздо багато.
Дискредитація парламентаризму та демократії
Ніхто більше Ж. не зробив для дискредитації демократії загалом та парламентаризму зокрема. Ще задовго до того як Путін перетворив парламент на місце для дискусій, Ж. перетворив його на суміш борделю з низькопробним цирком. Парламент – це те місце, де клоун Маричев виходить на трибуну з накладними жіночими грудьми? «Дякую – не треба» - реагували росіяни та підтримували авторитаризм як «альтернативу» парламентської клоунади.
Йому вдалося скомпрометувати слова «лібералізм» та «демократія». Як проект КДБ він був запущений у радянську та російську політику для дискредитації опозиції. І йому це значною мірою вдалося.
Він пішов із політичної сцени та з життя, бо виконав свою місію. Фашизм став державною політикою. Те, до чого він закликав понад 30 років, остаточно стало втілюватися в практичних діях президента Росії. Російський фашизм було передано до надійних рук. А на медійній сцені його риторику наразі відтворюють десятки послідовників. Його приватне комерційне підприємство – ЛДПР – за інерцією житиме ще якийсь час, а потім зійде нанівець. Жодних електоральних успіхів у цієї контори більше не буде. Та й чи будуть вибори в країні у цих межах із цією назвою?
Шкода, що уникнув суду. Земля скловатою.
У Кремлі зрозуміли, що війна буде довгою. У США це зрозуміли трохи раніше
Війна триває другий місяць. Один із багатьох висновків – катастрофічний провал військової аналітики та військової експертизи. І йдеться не лише про «експертів», які мешкають у численних телевізійних ток-шоу ненависті, які 7-8 років продовжували жити солодкими спогадами про Іловайський і Дебальцівський котли, запевняючи себе, один одного і росіян, що у разі війни Київ буде взято за лічені години. А до кінця другої доби російські війська неодмінно вийдуть на кордон Польщі.
Але не лише вони. Напередодні вторгнення я говорив із тими, кого вважав і продовжую вважати провідними російськими експертами. Усі сходилися у тому, що Київ візьмуть дуже швидко, партизанське опір буде придушено.
Американські експерти думали так само. У тому числі цим, а не лише побоюванням втягування НАТО у війну з Росією, пояснювалося їхнє небажання давати Україні нове важке озброєння. Побоювалися повторення афганського сюжету, коли гори сучасної американської зброї опиняться в руках путінського воїнства, як в Афганістані зброя опинилася в руках талібів. Помилились усі.
Наразі, коли українська армія не лише успішно відбиває атаки путінської армії вторгнення, а й переходить у наступ, російська інформаційна обслуга змінила риторику. Колишній співробітник Генштабу, полковник Ходарьонок у програмі «60 хвилин» від 6.04.2022 оголосив, що, виявляється, російська армія веде бої з переважаючими силами супротивника. Тобто українська армія, яку російський телевізор лякав тим, що якщо Путін перестане стримувати шахтарів та трактористів ЛДНР, то вони одними своїми ватниками поженуть ЗСУ до Варшави, тепер, виявляється, «переважаюча сила». Тепер ввімкнено на повну потужність риторику Другої світової. «Сталінград», «вставай, страна огромная!», ось це все.
Так, і ми, виявляється, воюємо – не вірте своїм очам – не з Україною, а з НАТО.
Судячи з риторики, у Кремлі зрозуміли, що війна може бути довгою. І цілком можливо, що їх це влаштовує.
Ситуація справді нагадує війну минулого століття. Тільки не Другу світову, а радянсько-фінську війну 1939-40 рр., яку сталінський СРСР програв. Сьогоднішня Україна набагато сильніша за тодішню Фінляндію, а путінська Росія слабша за сталінський СРСР. Тому поразка агресора буде набагато більш нищівною. Слава Україні!
