Після бомбардування пологового будинку та лікарні у Маріуполі радник президента пан Олексій Арестович зробив гучну заяву: «А тепер, тварі, ви отримаєте зовсім іншу війну!» Не знаю щодо тварюк, а сили ЗСУ, ТРО (тероборони), добровольці й волонтери як героїчно боролись проти фашистської ерефівської орди, так і продовжують це робити безперервно і наполегливо. За що їм слава, величезна вдячність і любов усієї України! І у цьому плані війна та ж сама, що і 21 днів поспіль, не інша!
А от мирне населення країни таки справді побачило іншу війну – з масовими вбивствами цивільних громадян та ракетними бомбовими ударами по українських містах від сходу до заходу та від півдня до північних кордонів України. Почався масовий терор мирного населення країни. Путлєрівці перейшли до нової фази війни проти українців.
Але ж, мабуть, не це малось на увазі, коли йшлося про те, що ординські нелюди отримають зовсім іншу війну? Ми щось не здатні зрозуміти? Ніхто не звинувачує наші сили протиповітряної оборони. Вони роблять усе, що можуть, для захисту від ракетних ударів по Києву й іншим містам країни. І знов таки дяка і низький уклін їм за це. Але у чималої кількості українських громадян, які залишились разом зі своїми оборонцями у рідних містах, містечках і селищах, постає законне запитання: «А чому ми, маючи ракетні комплекси типу «Точка-У», не даємо шанс ворогові побувати у нашій ролі заручників їхнього біснуватого недолюдка путлєра та його ближніх і дальніх «подєльщиков» - терористів і вбивць? Мова не про те, чи бомбити їхні пологові будинки та лікарні, але ж у них є бойові розрахунки під Саратовом та під білоруським Мозирем, які звідають смертельні ракетні удари по наших цивільних структурах, наших домівках, вбивають нас. Це саме вони луплять по усьому живому тут. То може все ж потрібно їм відповісти симетрично? Адже поведінка Путіна як і більшості його прихильників-росіян, довела, що деяким людям потрібно дати добряче по мізках, щоб вони хоч трохи почали ними ворушити. Імперські комплекси, що вже вписались у значної кількості наших північних сусідів на рівні геному у їхні голови, здатні похитнутися лише під дією прямої сили. Адже ж імперська свідомість тільки й базується на застосуванні сили й насилля у найрізноманітніших їхніх проявах: від погроз усьому світові ядерною зброєю до порад матері російського солдата відібрати у «какого-то мєстного тєлєфон, чтоби ми могли с тобой хорошо общаться» (з перехопленої розмови російського окупанта зі своєю матір’ю). І це говорить жінка, як відчувається з розмови, достатньо інтелігентна, бо ні її син, ні вона не спілкуються матом, як-от всуціль відбувається з іншими перемовинами між, наприклад, російськими полоненими та їхніми матерями.
Чесно кажучи, не лише в київських чергах, але і розмовах із приятелями з Харкова, Рівного, Запорожжя, Луцька, Дніпра, які я мала персонально, люди вже вимагають такої справедливої «іншої» війни!
Вже не раз йшлося, у тому числі і на сторінках «Дня», про те, що в українців особливо гостро розвинуте почуття справедливості. Його зворотнім боком є гнів на несправедливість. А що таке гнів нашого народу, сьогодні побачив увесь світ. Дуже б не хотілось, щоб хоч частка цього гніву була обернена на діючих очільників і спічрайтерів України. Бо немає нічого страшнішого, коли народ починає плекати недовіру і зневагу до своїх керманичів під час страшної війни.
Впевнена, вам теж доводилось чути слова підтримки й похвали на адресу одного з найцікавіших військових аналітиків сучасної України, Олексія Арестовича. Це його сьогодні називають всеукраїнським заспокійливим, валер’янкою, а ще касандрою, бо таки ніде правди діти, про розвиток подій із повномасштабною агресією неоімперії путлєра проти України Арестович розповідав у подробицях ще три роки тому. Зокрема і через це так всерйоз були сприйняті його слова щодо іншої війни для рашистських тварюк. Отож і не дивно, що його запевнення про те, що українці не бомблять і не будуть ніколи бомбити нічого на території ворога, тобто, не будуть давати симетричну відповідь ані Білорусі, ані Росії, які кожен день сиплють на наші голови оту страшну смерть, викликають злість, гнів і нерозуміння у значної частини наших співгромадян, які свідомо залишились у цих містах, щоб мірою власних сил допомагати нашим ЗСУ та ТРО. Може таки вже варто визначитись, чи українці таки вкоротять отим тварюкам їхні криваві щупальця, чи це не дозволяє нам комплекс «справжнього європейця»? Бо дві різноспрямовані думки в одній голові одночасно – то таки шизофренія, а не переможна стратегія. Тим більше, що одіозну роль гравця на кшталт «західний політик» або «політик західного типу» вже віддано іншим особам у світі. І треба зазначити, що ця роль викликає зневагу у значної кількості притомних громадян того ж таки Заходу, а не лише в українців. Бо Захід таки «моргнув», висловлюючись словами міністра Кулеби. Добре, хоч лише одним оком, а не двома одразу, залишивши Україну сам на сам із сусідом-людожером. Це стосується не лише Путіна, але і усього «колективного путлєра» РФ.
Та мова про нас. Люди у спілкуванні між собою, навіть у чергах за продуктами, почали обговорювати питання, чи були б такими «цивілізованими» наші Арестовичі, якби їхні дружини знаходились у розбомблених лікарнях та пологових будинках Маріуполя. А таких місць, на превеликий жаль, в Україні за останній тиждень стає все більше й більше. То чи не пора російським фашистам таки вкоротити руки і вражою злою кров’ю землю окропити? Їхню землю? Адже ж і заяви наших легендарних воїнів про перенесення війни на територію ворога, як попередження москалям, люди теж пам’ятають!
Знаю, що деякою частиною наших громадян цей текст буде сприйнято як провокацію. Та насправді це попередження для наших очільників про те, що у громадян обстрілюваних міст України наростають певні настрої, з якими варто рахуватись. І це, насамперед, не страх. Зрештою, це вимога справедливої помсти щодо безчесного і вкрай жорстокого ворога! Більшість із нас вже чітко вивчили урок: Росія хоче бачити нас мертвими! Цей факт не дає українцям вибору, ми повинні бути запеклими у своїй боротьбі. Пам’ятаєте у Лесі Українки: «І ти боролась, як Ізраїль!» А ця країна не прощає своїх вбитих нікому, навіть при наявності певної частки бенетів у їхньому керівництві. Може й нам вже пора?
