Що найперше спадає на думку, коли ми згадуємо Різдво? Коляда, Святвечір, кутя, родина, диво… І, звісно ж, подарунки. Для тих, хто прагне відчути Дух Різдва та поділитися ним із близькими, доречною буде збірка «13 різдвяних історій». Згадана «доросла» книжка, впорядкована письменницею Мар’яною Савкою, допоможе створити чудовий настрій та стане гарним подарунком до свят. Із цієї ж серії про Різдво опубліковано також кілька дитячих книжок – «Різдво для Сплета», «Різдво у Львові», «Хто зробить сніг» тощо.
Під обкладинкою «13 різдвяних історій» зібрані оповіді про один із найбільших християнських празників, його традиції та сучасні рецепції. Це розповіді про людську доброту і захланність, межі дозволеного і недозволеного, про самотність і віру в краще життя. Авторами «різдвяних історій» стали відомі українські письменники: Костянтин Москалець, Сергій Жадан, Андрій Курков, Дзвінка Матіяш, Софія Андрухович, Андрій Бондар, Лариса Денисенко, Ірена Карпа та ін. Загалом – 13 історій від 13 авторів.
Кожен із письменників пропонує читачеві свою різдвяну оповідку. Так, Дзвінка Матіяш розповідає про монаха Заїку, який цілу ніч простояв на морозі, щоб вберегти від холоду кошеня («Різдво брата Заїки»); Оксана Луцишина описує дитячі страхи і забобони («Пан Біг чув»); Андрій Бондар ділиться пригодами, які трапилися із ним та його близькими у Різдво («Перше Різдво на віллі «СОВА»); Софія Андрухович показує стосунки двох старших жінок, одна з яких хвора на діабет, а інша за нею доглядає («Ляля і Котик»); Галина Вдовиченко розповідає про трагічну долю Ані з дитячої лікарні, яку мало не вдочерила одна з героїнь («Повернення до «Матроської тиші») тощо.
Усі історії в книзі так чи інакше закінчуються хепі ендом. У Маріанни Кіяновської Катя в одну ніч знаходить люблячого чоловіка, молодшу сестру і намальованого пса Діка з її сирітського дитинства. Ліда з оповідання «Ангел поверхом нижче» Мар’яни Савки отримує нову родину, а у вагітної жінки з «Золотих ножниць й трьох пригоршней снігу» Андрія Куркова пологи приймають ангели. Але ж це Різдво, тому іншого фіналу просто не може бути! Бо навіть в реальному житті добро часто перемагає. Особливо, якщо в це вірити. «Хіба можна було зіпсувати те, що йшло від серця. Від тепла трьох сердець. Які битимуться доти, доки залишається надія. Битимуться безглуздо і всупереч. Наче вода, вогонь, земля і повітря – ніщо в порівнянні з простою людською надією» (Андрій Бондар «Перше Різдво на віллі «СОВА»).
І навіть герої, які з певних причин не святкують Різдва (як у текстах Сергія Жадана, Ірени Карпи, Лариси Денисенко і Христі Венгринюк) у кінцевому результаті отримують частинку щастя: «Диво у своєму первинному вигляді завжди існує поруч. Просто потрібно не вимахуватись і спробувати відчути його присутність» (Сергій Жадан «Жовтий китайський джип»).
Зрештою, уважний читач доходить висновку, що найбільша цінність – це людське життя. Воно є «немислимим даром, настільки священним, настільки дорогоцінним, що ніколи не вистачить слів і мов, щоб подякувати по-справжньому цього життя Подателю» (Костянтин Москалець «Незнане золото»). І, незважаючи ні на що, він продовжує сподіватися. Тож, не дивуймося, коли кожному воздасться по вірі його.
