Україна поки що залишається потужною «буферною зоною» між Заходом і Сходом, своєрідним водорозділом культур, світоглядів, ідеологій.
Можна прогнозувати, що найближчим часом відбуватиметься зростання суперництва між Росією і ЄС щодо впливу на процеси економічної інтеграції країн-сусідів, зокрема України.
З часу розпаду СРСР створення Митного союзу є, можливо, найбільш вмотивованим регіональним інтеграційним проектом на пострадянському просторі. Росія була, є і залишиться головним ідеологом геополітичної та геоекономічної реорганізації пострадянського простору, організатором «всіх перемог і провалів» як в економічній, так і політико-правовій сфері.
На сьогодні надії і прогнози як казахстанської, так і білоруської влади на те, що, наприклад, МС відкриє для їхніх підприємців 153-мільйонний ринок збуту, поки не виправдалися. Частка Казахстану в МС 2012 року склала трохи менше 17%, тоді як 2011-го цей показник становив 20%. Казахстан, як і раніше, активно продає Росії та Білорусі сировину, а натомість отримує готову продукцію, яку, в тому числі, з тієї ж сировини і виробляють. За даними Агентства статистики Республіки Казахстан, обсяг казахстанського експорту в Росію і Білорусь за сім місяців 2013 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшився на 0,4%, тоді як імпорт із цих двох держав підскочив аж на 7,3%. При цьому Казахстан експортував до Росії своїх товарів більше на 0,8%, а імпортував звідти з приростом на 7,7%.
Білорусі ж торгувати з Казахстаном доводиться через Росію. В результаті казахстанський експорт у Білорусь скоротився на 25,3%, а імпорт звідти — на 3,6%.
Відомий казахський політолог, директор Групи оцінки ризиків Досим Сатпаєв відкрито заявив, що «для Казахстану 153-мільйонний ринок в Митному союзі надій не виправдав». Навіть міністр фінансів РК Болат Жамішев визнав, що казахстанський експорт до країн Митного союзу сильно скоротився. За інформацією агентства статистики, експорт Казахстану в країни Митного союзу скоротився на 3,7%, а експорт Росії та Білорусі в Казахстан, навпаки, виріс на 12%!
Про нерентабельність Митного союзу також висловився президент Білорусі Олександр Лукашенко. Він відкрито заявив, що Росія не хоче впускати на свій ринок Білорусь і Казахстан.
По-перше, зростають валютні ризики. Головний із них — експансія російських банків в Україну. Розширення використання рубля у зовнішньоекономічних відносинах України з Росією означає, що ключовими реалізаторами відповідних дій будуть російські державні банки та їхні дочірні підрозділи в Україні. Дослідження вчених доводять, що основні ризики для фінансово-економічних дій України в інтеграційних процесах з МС полягають в намірах Росії створити єдиний валютний простір на теренах ЄврАзЕС. Підтвердженням цьому є зростання частки рубля в зовнішньоторговельних розрахунках (хоча розрахунки між іншими країнами за цими операціями без участі Росії здійснюють переважно в доларах США і значно меншою мірою в євро) і задеклароване недопущення різних валютних курсів.
По-друге, існують значні тарифні обмеження та захисні заходи. Правила СОТ при укладенні угод про вільну торгівлю чи Митний союз вимагають від країн-членів дотримуватися норм щодо охоплення преференційним режимом переважної частки торгівлі товарами, а також — щодо непогіршення доступу для третіх країн. Ставлять завдання, щоб мита та інші засоби регулювання торгівлі не встановлювалися більш обмежуючими, ніж це передбачено документами СОТ. Повідомлення щодо укладання угод про вільну торгівлю чи Митних союзів мають надаватися країнами-членами до Комітету з регіональних торговельних угод СОТ. Це стосується і України.
Україна щодо країн Митного союзу є третьою країною, хоча і має статус спостерігача. На даний час формування Митного союзу передбачає створення єдиної митної території, на якій не застосовують мито і обмеження економічного характеру (виключення — спеціальні захисні, антидемпінгові і компенсаційні заходи). В рамках Митного союзу використовують єдиний митний тариф та інші єдині заходи регулювання торгівлі товарами з третіми країнами. До України застосовують єдині митні тарифи та інші єдині заходи регулювання торгівлі товарами.
В цілому, крім можливого гіпотетичного зниження цін на газ, членство в Митному союзі нічого Україні не принесе. Наприклад, на сьогодні ставки єдиного митного тарифу на вітчизняну металопродукцію є несуттєвими і не вплинуть на торговельні взаємовідносини України з країнами МС. Відомо, що Російська Федерація 2008 р. після скарг російських трубних компаній вже вводила спеціальні мита на ввіз українських труб у розмірі 28,1% за тонну, проте 2011 р. цю ставку було знижено до 9,9%.
Переорієнтація на інші ринки є досить складною та тривалою в часі, тому вже зараз видно, що будь-які торговельні обмеження негативно впливають на діяльність вітчизняних виробників.
До 2019 р., згідно з газовими контрактами між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз», для України діє нульова ставка експортного мита на природний газ. Тому можливий вступ України до Митного союзу, без урахування додаткових домовленостей, жодним чином не вплине на ціну природного газу. Разом із тим за вирахуванням природного газу обсяги імпорту енергоресурсів в Україну з країн МС 2012 р. становили понад $8,8 млрд. Скасування митних тарифів на нафту та нафтопродукти можуть призвести до економічних вигод для вітчизняних проміжних та кінцевих споживачів на суму понад $1,9 млрд, при цьому втрати як імпортерів, так і експортерів енергоресурсів від підняття Україною імпортних тарифів до рівня, визначеного діючими правилами МС, не мають перевищити $100 млн.
За умови прийняття Україною тарифного графіку МС це може створити вітчизняним виробникам додаткові труднощі у вирішенні питань технічного та технологічного переоснащення їхньої матеріально-технічної бази. Існує ймовірність підвищення тарифів на імпорт інвестиційних товарів з третіх країн, включаючи країни ЄС.
Представники бізнес-середовища Казахстану вказують на існування серйозних проблем у сфері оподаткування, які призводять до підвищення транспортних витрат і, як наслідок, збільшення вартості як казахстанських товарів, так і товарів, вироблених для внутрішнього споживання на території Казахстану з імпортної сировини та комплектуючих. Ці проблеми пов’язані з оподаткуванням перевезень або з транзитом через територію Росії. Якщо до створення МС такі перевезення вважали міжнародними і не обкладали ПДВ, то транзит, а також перевезення між країнами-членами МС тепер обкладають ПДВ. У результаті вартість поставки одного контейнера з території ЦСЄ зросла на 15%, з Росії — на 12%. При цьому гостро стоїть питання повернення ПДВ при поставках між країнами-членами.
По-третє, Україна вже заявила про себе у світі як про потужного гравця на ринку аграрної продукції. Позитивним фактором є те, що сільськогосподарський експорт у країни ЄС розвивається більш динамічно, ніж у країни МС. Враховуючи, що між Україною та країнами МС діє угода про ЗВТ, єдиною зміною в умовах торгівлі при інтеграції з МС має бути скасування діючого нині щодо України імпортного мита на цукор у розмірі 340 дол./т. Крім того, нарощування можливе за рахунок тимчасового спрощення (на кілька років) процедури експорту продукції харчової промисловості до країн-членів МС/ЄСП унаслідок значного відставання із гармонізацією їхніх національних НД з міжнародними та європейськими документами.
Однак реалізація даної переваги не є гарантованою через традиційно слабку передбачуваність введення Росією різноманітних торговельних (нетарифних) обмежень для української продукції та жорстку позицію щодо захисту свого ринку від товарів конкуруючого українського імпорту. Малоймовірно, що така ситуація кардинально зміниться після приєднання України до МС, оскільки завжди існуватиме можливість застосування щодо української продукції заходів нетарифного регулювання або спонукання до прийняття т. з. добровільних обмежень. Зокрема, відомо, що з боку Білорусі діє самообмеження при поставках цукру до РФ: 2010—2013 рр. в обсязі 200 тис. т.
По-четверте, підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК) України для виробництва продукції військового призначення імпортують товари й матеріали з 16 країн (від імпортних поставок залежить діяльність 67 підприємств ОПК України, що становить більше 40% загальної чисельності підприємств, які беруть участь у виконанні державного оборонного замовлення). Проте найбільш критична залежність від імпортних поставок у авіабудуванні, двигунобудуванні для авіатехніки та радіоелектроніці. Понад 60% загального імпорту для потреб підприємств ОПК України здійснюється з Росії. При цьому внутрішній ринок України споживає не більше 5—7% загального обсягу випуску продукції підприємств оборонної галузі. На 90—95% ОПК України орієнтований на виконання експортних поставок. Вступ до ЄврАзЕС для цих підприємств не відкриє нових перспектив. Відмова Росії від даних замовлень означає втрату ринків і переорієнтацію виробництва, що може розтягнутися на 5—10 років. За той час ці види продукції вже будуть нікому не потрібні.
По-п’яте, зниження рівня контролю за товарообігом всередині МС. Зняття кордонів між трьома країнами в рамках МС призвело до того, що знизилися можливості для контролю товарообігу. У зв’язку з цим представники урядових структур та бізнесу вказують на неможливість контролю якості переміщуваної всередині МС продукції. Невирішеним питанням залишається тінізація товарообігу: рівень тінізації, за різними оцінками, сягає від 50 до 65%. Полегшення процедури митного контролю призвело до зростання контрабанди. На сьогоднішній день митні органи Російської Федерації не мають можливості оцінити реальні обсяги товаропотоків з Білорусі до Росії , а також із Росії — в Білорусь і Казахстан.
По-шосте, потрібно мати на увазі такі негативні фактори, як наркотрафік, злочинність і міграція. За оцінками експертів, зняття митного кордону всередині Митного союзу призвело до збільшення наркотрафіку з Казахстану та Афганістану на територію Росії. Найбільш поширена проблема в Сибірському федеральному окрузі, де після зняття митного контролю зросла кількість вилучення наркотиків.
Суттєві проблеми і на Кавказі. Незважаючи на те, що правоохоронці Казахстану посилюють контроль південних кордонів республіки, це, за оцінками експертів, істотно не впливає на обсяги перевезених наркотиків, які переміщуються під виглядом легальних товарів з використанням товарів прикриття. По всьому периметру митного кордону відсутні загороджувальні перешкоди, що дозволяє вільно його перетинати. З урахуванням низького рівня соціальної забезпеченості жителів сільської місцевості, які активно беруть участь у схемах, це робить контрабанду наркотиків легким і прибутковим заняттям.
За оцінками Da Vinci AG Analitic Group, у разі приєднання до Митного союзу Киргизстану, а також, у перспективі, інших середньоазіатських республік, наркотрафік може зрости суттєво. Це, в свою чергу, може призвести до активних дій з боку Російської Федерації щодо встановлення військових або спеціальних поліцейських баз на території країн-учасниць Митного союзу. Тому в разі входження в МС середньоазіатських республік в європейській його частині може збільшитися популярність нових наркотиків, що завозять з території Середньої Азії.
По-сьоме, ще однією проблемою є посилення міграції всередині Митного союзу, яке передбачає вільний рух робочої сили всередині країн МС. У разі приєднання до організації середньоазіатських республік це може призвести до напливу їхніх жителів у європейську частину Митного союзу та Україну. На сьогоднішній день в Білорусі фіксують зростання кримінальної активності вихідців з республік Кавказу. При цьому зростає рівень міжнаціональної напруженості між корінним населенням і приїжджими. Конфлікти відбуваються як на економічній, так і на соціальній основі.
Як бачимо, свідоме затягування України в Митний союз є однією зі спроб якось врятувати це інтеграційне об’єднання. Але Україна як реаніматор може бути і початком його кінця. А також кінцем імперій і режимів із затяжним пострадянським минулим, в яких вітер демократії пробивається через ледь причинене віконце. Але протяг може бути суттєвий.
