Грузія, із громадянами якої українці відчувають себе мало не рідними по крові, також спалахнула акціями на підтримку України. Грузини чи не найпершими не лише підтримали майданівців, але й самі приїхали до Києва. Люблю згадувати слова Лесі Українки: “Якби я не була українкою, я би хотіла бути грузинкою”. Не знаю, але чомусь певна, що серед грузинських публіцистів та поетів десь також був вислів: “Якби я не був грузином, то хотів би бути українцем”.
Акції у Грузії тривають й досі. За часом відбуваються близько години, інколи - декілька годин. Переважно серед учасників – самі грузини. Приходять передусім, аби дати можливість поширити ще більше інформації про Україну. При цьому також мають нагоду і самі обмінятися думками. Інколи співають гімн України, кажуть “хто як може, звичайно, але співаємо”. Як на мене, то абсолютно байдуже - як саме співають, більше тішить, що всі мої розмови починаються з іноземцями словами “Добрий день” та “Дякую”, які звучать з їхніх вуст українською мовою. На акції виходять із плакатами “Україна та Грузія – сила в єдності”, “Європа наш дім” та “Stop Russia”. Учасники акції – від студентів до людей похилого віку. 5 грудня біля посольства України в Грузії фанати «Динамо» у Тбілісі також висловили підтримку українському народу. Уболівальники малювали на асфальті перед посольством України. Щоправда, була викликана позавідомча охорона і патрульна служба, однак після невеликої мирної розмови все закінчилося чудово - поліцейські теж висловили підтримку Україні. На початку грудня сталася ще одна подія - журналісту Давіду Какулії, який з кінця листопада висвітлював події в Україні для телеканалу Руставі 2, заборонили в’їзд до України строком на один рік, починаючи з 8 грудня. Його не пустили до Києва: співробітники прикордонної служби пояснили, що за рішенням Служби безпеки України йому в’їзд заборонено. Це обурює грузинську сторону, але через деякий час до Києва їде інша знімальна група. І вони продовжують висвітлювати українські події й надалі.
Тим часом акцій стає дедалі більше і вони знаходять нову форму підтримки. У Тбілісі наприкінці 2013 року кольорами українського прапору засвітили міську раду та Міст Миру. Один із моїх співрозмовників брав безпосредню участь у реалізації такої підтримки.
Бачо Долідзе, 33 роки. Голова адміністрації району Ваке, Тбілісі.
Бачо був одним чи не з найперших організаторів акцій у Тбілісі. Дуже радіє, що ініціативу підхопили. І дотепер він постійно знаходить нову і нову інформацію про акції на території Грузії. Бачо також був і серед тих, хто закликав придумати нову та цікаву форму підтримки України. Тоді одноголосно у міській раді було вирішено підсвітити спочатку міську раду, а пізніше – міст Миру.
“Останнім часом уся наша увага привернута до України. Зібрати велику кількість людей на акції нам, як і усім іншим, вдалося завдяки соціальним мережам. Наші перші акції – це були марші до Посольства України в Грузії. Усі розуміють і стежать за подіями, бо насправді події в Україні так само стосуються і нашої країни. Я й досі дізнаюся про акції у різних куточках нашої країни. Нещодавно навіть побачив фото з весілля у місті Руставі на фоні українського прапору. Ми справді пишаємося простими українцями, які вміють і можуть так самоорагнізуватися, прагнути мирного протесту. Наші телеканали та екрани у різних приміщеннях постійно транслюють посилання на youtube та новини з України», – каже Бачо.
Особисто я дуже добре пам’ятаю, як у перші тижні на Майдані з`явився прапор, який був там чи не цілодобово у різних кутках Майдану. Ми переписувалися смсками з тим, хто його тримав та його друзями. Тепер цей хлопець повернувся до грузинського міста Батумі, але так само активно продовжує підтримувати українців. Із радістю хочу про нього розказати.
Давід Хаджішвілі. Працює у мерії міста Батумі. 26 років.
Давід народився, мешкає та живе в Батумі. Вищу освіту отримував в Україні: спочатку у Тернополі за спеціальністю міжнародний туризм, нині другу вищу освіту – у Львові за спеціальністю міжнародне право. Давід зізнається, що Україна – це для нього як друга рідна земля. І не з причини навчання тут, кількості друзів чи навіть роботи. Так він вважає за покликом серця.
“Ми приїхали невеликою кількістю людей до Києва 5 грудня і пробули тут тиждень. І саме з того часу, з Майдану майже не зникав грузинський прапор. Того ж тижня до України завітав і Міхаїл Саакашвілі з грузинською делегацією. Безпосередньо в Батумі ми провели акцію вперше 30 листопада. Було близько 300 людей. З них 90% - грузини. Вже другий раз, 17 грудня було людей трохи менше – близько 200. Але наші акції продовжуться і надалі. Передусім для нас кожна акція – це солідарність. Ми усвідомлюємо, що у вас відбувається. Ми вже це переживали і дуже боїмося пережити ще раз, не Дай Боже! Ми розуміємо, що підтримати вас – це наш обов`язок! Топовими тут є новини про Україну, другорядними – новини про акції у підтримку України”, – ділиться Давід.
І вже у 2014 році грузинське медіа FocusTV зняли та пустили у трансляцію відео “Українці, ми вас пітримуємо!”. Останніми днями на свої сторінці у Facebook Національна бібліотека розмістила пост те, що транслюють на своїх екранах новини та відео активістів.
А в останні дні січня відбулася акція у школі №41 імені М.Грушевського у м. Тбілісі. Про неї розповів ще один співрозмовник.
Мішо Бочорішвілі, 22 роки.
Нині Мішо отримує у Тбілісі освіту за спеціальністю юриста, проходить стажування в офісі державного захисту у департаменті гендерної рівності. Мішо зі своїми друзями вийшли на протест 16-го січня проти ухвалених законів, а пізніше організовували акцію на підтримку активістів, що загинули біля грузинського Парламенту. Активіст наголошує, що Україна та Грузія пройшли близький шлях від початку царської імперії, Радянського Союзу й до сьогодні. І саме зараз, коли Грузія та Україна мають реальний шанс стати вільними країнами, влада не має права перешкоджати вільному вибору свого народу.
“Щодо акції у школі, то це навчльний заклад, де навчаються разом українські та грузинські діти. Тому саме у ній пройшла акція солідарності з українським народом за ініціативою шкільного самоврядування. Діти співали гімни Грузії, України та Євросоюзу. Під час акції були у народному українському вбранні, виконували народні пісні, танці та навіть вірші Т.Шевченка та інших українських поетів,” – коментує Мішо.
Початок лютого ознаменувася вже новини акціями грузиніва, зокрема, протестом щодо проведення Олімпіади в Сочі, а також іншими народними ініціативами.
Наступний блог буде привсячений Польщі. Від кого не пустили допомогу Майдану на кордоні і хто вдягнув пам`ятник Рональду Рейгану у національні кольори України?
Фото зі сторінок Facebook активістів та "Євромайдан"
