Випала нагода подивитися цікавий фільм. Називається «Права тварин». Знятий молодим американським режисером, вихідцем із колишнього СРСР Іною Брауде у Нью-Йорку. Ця короткометражка має всі переваги і недоліки молодого кіно. Передусім вона вигідно виділяється професійною драматургією. Добра круглолиця бабуся (знаменита, легендарна, чарівна Олена Соловей) приїздить — годину поїздом у розпал нью-йоркської спеки — до онуки (колишня киянка Ніна Медвинська), котра разом з її бойфрендом (Девід Рісдал) є веганкою (радикальною вегетаріанкою) та непримиренною поборницею прав тварин. Бабуся привозить курячий супчик — це її спосіб проявити любов. Онука виставляє стареньку за двері, бо не їсть курчат і ніяковіє через ситуацію загалом.
Кульмінація новели — подальший діалог між бабусею та юним радикалом. Він твердить звичні веганські речі про те, що тварини, курчата зокрема, так само, як люди, люблять, страждають і відчувають біль і тому мають такі само, як у людей, права. На що бабуся просить віддати злощасну банку онуці, а також додає:
— Не треба їй додому. Скажи їй, хай провідає курчат. І скажи курчатам, щоб любили її, скучали за нею і чекали на неї.
Та й іде собі.
Досягнення режисера саме в такому завершенні: в усіх героїв своя правда, і через неї вони одне одного не чують.
Молодь робить багато того, що здається нісенітницею, вважаючи це важливим та відчуваючи несправедливість набагато гостріше за дорослих. Дорослі роблять не менше дурниць, спираючись на свій далеко не завжди приємний життєвий досвід, на свої страхи, на те, що «яйця курку не вчать» тощо.
Але мова не про конфлікт поколінь, а про ціну, яку доводиться платити за своє розуміння справедливості.
Може, років зо 20—25 тому я був би на боці онуки, а 10 — на боці бабусі. Зараз думаю, що обидві неправі і праві водночас. Знаю, як інколи хочеться обстоювати свої принципи навіть ціною жорсткого розбрату у власній родині. Відчуваю також, як може боліти, коли випадає посваритися зі своїми близькими через ставлення до певних ідей.
Це завжди складно, і легких рішень немає.
Але по-справжньому рідні люди можуть зрештою домовитися, водночас не зраджуючи переконанням, хай би якими смішними чи безглуздими вони не здавалися. Яйцям та куркам є чого навчитися одне в одного. Наприклад, того, що любов зажди перемагає (за правилами інтернет-етикету тут доречно поставити «смайлик»:-).
Головне, аби в цю вічну пташину дискусію не влізали охочі все регулювати і за всім доглядати арбітри з гострими іклами і довгими пазурами.
