Любов моя стала потужнішою за море під час шторму. Народ мій став стіною проти горя твого, росіє. Дурна жінко, ти замість того, щоб любити і дбати про своїх дітей, вбиваєш моїх і крадеш долі їхні. Народжена знищувати, пригноблювати і нанавидіти.
Діти твої стали покидьками, вбивцями і мародерами. Гвалтівники і крадії. Народжені у ненависті до всього живого, спалюють ліса і поля, чинять терор, геноцид і принижують. Травмовані діти твої стали невігласами глупими. У тебе ніколи не було діла до них, щоб виховати достойними і чесними, добрими і щирими.
Вони знову прийшли грабувати. Знову, чуєш? Чуєш? Плач дітей моїх і стогін Дніпра. Знову вишневі сади горять і Говерла сумує. Знову, знову твої орки прокляті несуть горе.
Твої перевертні вбивають і нівечать.
Чуєш, росіє. Чуєш, глупа жінко? Як вітряний ураган зриває всі дахи на своєму шляху, так і ми стоїмо серед степу широкого без домів своїх і дітей. Свого. Рідного краю.
Знову стаю вільною.
Сльози перетворюються на силу, а віра на міцний титан. Ангели мої.
Одягайте на себе щити і беріть до рук могутні мечі. Маєте знову захисти наш дім, що по праву нам належить. Справедливість і воля, життя і солодка свобода.
Морок і голод ти приносиш, росіє. Під шапкою "освобождєнія" ти несеш тотальне зло і розпач.
Знову посміхаюся, бо посмішка вбиває тебе, росіє. Там де згоріло вщент все живе - виросте трава і квіти. Добро відроджується як фенікс. Пали, пали...Скільки будеш пробувати нищити нас, стільки будеш приймати поразку. Бо Дух народжений у серцях українців вічний і безкінечно потужний.
Ти хочеш бути сестрою моєю. Але ти потворна, підла і чужа мені. Я хочу на завжди стерти той день, як ти постукала в мої двері і попросилась переночувати. Ти попросила одяг у мене і їжу. Я впустила тебе у дім свій. А на ранок побачила, що тебе немає. Вкрала все у мене і побігла у свої болота.
І буде ліс, і виростуть поля соняшнику, кукурудзи, ячменю і пшениці. Вродять яблука і вишні. Співатимуть солов'їною мовою діти мої на подвір'ї і захист народу мого стане на віки вічні.
І звірі відродяться: білки стрибатимуть по деревам, птахи повернуться додому з ирію, бізони, воли і серед ночі знову витимуть вовки і пугукатимуть сови.
І спогади про кров, вбивства і звуки ракет пекельних впадуть на тебе. Діти твої і внуки, правнуки і праправнуки до одинадцятого коліна стидитимуться тебе, плакатимуть від горя. Ти принесла на наші вільні чисті українські землі морок і нехай морок і з'їсть тебе.
До одинадцятого коліна ставлю захист народу мого. До одинадцятого коліна
Любов моя стала міцною і цілісною, лиха думка не пройде мимо будинків наших.
Віра, честь, достоїнство і життя.
Нехай летить добро і натхнення до тих, хто загубився у пітьмі.
Нехай спочивають з миром Герої і знову прибуде до нас дух великого сивого Кобзаря.
Знову стане домом для мавок поліських і русалок Прип'ять. Ритуальні обрядові пісні.
Закликаю всіх українських воїнів небесних повстати зі сну і стати поруч з нами. Закликаю всіх прабабусь наділити нас силою справжніх українських відьом. Нагороди нас матінко Природо силою своєю, щоб та, хто в дім наший увійшла без дозволу проклятою була на віки. Щоб жоден чоловік не кохав, а діти її плакали вдень і вночі. Щоб не знала вона спокою ніколи.
І нехай ворожі кулі повернуться на землю свою. А діти звільняться від впливу божевільної матері їхньої. Чуєш, росіє? Не смій погрожувати мені і моїм дітям. Не смій, бо воля сильніша за рід твій безталанний. Пий газ свій і їж вуголь. Гризи землю свою, божевільна, росіє!
Сини мої і дочки. Братики і сестрички. Добрі діти мої. Як чутимете ворожу мову і знаки - гляньте в очі їм. Страх з'їсть їх сам. А ви вололюбимі і сильні, мужній народ. Сонце над вами і Бог. Любов над вами і Світло. Надія і Віра. Добро і Сила.
