Мешкаючи в Запоріжжі, яке не один десяток років називають містом металургів, мимоволі починаєш замислюватися, ніби нічого іншого тут немає. І це не безпідставне твердження. Мер - промисловець, на вулицях щодня бачиш заводчан, у центрі міста - пам'ятник металургові з фільму «Весна на Зарічній вулиці», а самі металургійні заводи видно з будь-якої височини міста, немов виразку, яка пожирає його організм...
Нещодавно на зборах ректорів запорізьких університетів ректор технічного вишу заручився підтримкою представників заводів, щоб разом із ними лобіювати тему, що фахівців на підприємствах не вистачає і це головна проблема міста... На що його колега з вишу гуманітарної спрямованості поставив зустрічне запитання, а що заважає молодим фахівцям із інших міст приїжджати сюди вчитися? Дійсно, кого я тільки не зустрічав із молодих українців, усіх пересмикувало від думки відвідати моє місто. Нічого подивитися, нікуди сходити, зате з телеекранів вище керівництво країни і місцева влада не соромляться гордо називати Запоріжжя «колискою української державності».
Я звик порівнювати Запоріжжя з Детройтом - містом, що втратило великі можливості. До чого я? А до того, що в подібних «розбитих» містах повинен бути андеграунд, сучасне мистецтво протесту, зрештою, як реакція на ситуацію, що склалася, але ж? Почасти, але буквально нещодавно я усвідомив, що по-справжньому цьому місту, можливо, допоможе перформанс. Багато в чому це пов'язано з недавнім приїздом до міста перформансиста з Німеччини Міши Бадасяна. Від нього я почув, що сучасне мистецтво можна творити, не маючи за плечима таланту, а використовуючи лише своє тіло, яке вже є витвором мистецтва. Він навіть показав це на практиці, і я взяв участь у кількох діях на вулиці міста. Він сказав, що будь-який біль - душевний або навіть фізичний, будь-які недоліки потрібно використовувати, щоб показувати проблеми і тим самим розв’язувати їх. Не боятися себе і місця, де ти живеш.
Справді, якщо все в цьому місті зводиться до промисловості, сірості і похмурості - чому б не використати це? «Запоріжжя - найсіріше місто країни. Хочете побачити, що таке безвихідь - приїжджайте, і ми вам покажемо!» «Як перетворитися з козаків на металургів - дізнайтесь у нас!». Звичайно, він перебільшував, коли розповів мені цю ідею, але дійсно можна грати з контекстом як завгодно, адже цей вид сучасного мистецтва можна трактувати по-своєму.
Диявол у дрібницях, і в Запоріжжі можна знайти дещо цікаве, проте для цього потрібно постаратися, а людям завжди потрібно подавати все захоплююче відразу. Думаю, такий вид сучасного мистецтва як перформанс, добре б підійшов місту металургів або щонайменше трохи розбурхав його для змін. До ГогольFest нам далеко, проте...
Справді, можна ж змінити вектор розвитку міста, щоб зробити його привабливішим? Гордо позиціонувати на всю країну Запоріжжя як сіре місто, яким воно, на жаль, є - скоріше жарт, але наскільки велика частка правди в цьому жарті? У будь-якому випадку нам вирішувати, бути чи не бути тими, хто стане міняти його статус кво.
