Прочитавши нещодавно блог «літньошкільниці» з Донецька Олександри Чернової, я, як вдячна читачка, змушена відповісти. Звісно, 90% радості, сміху і щирості цієї нової дружби не передати у блог, але хоч трішки поділюсь враженнями і емоціями. Адже тільки на Літній школі журналістики «Дня» можна почути подібні діалоги: «Пішліть вже додому! – Йдемо. – Ну то пішліть вмісті!» або: «І вона така: сейчас я прекрачу все! – Нема такого слова в російській - «прекрачу»!». Кожного дня в редакційній їдальні львівські та донецькі студенти продовжують роботу імпровізованого філологічного гуртка :).
Але це все жарти. А якщо серйозно, то я хочу подивитись в очі тій людині, котра випустила у суспільство стереотип, що Схід і Захід України – найлютіші вороги. Мовляв, у Донецьку українською не говори, бо вкажуть неправильно дорогу, не зізнавайся, що зі Львова, бо додому не повернешся. До Львова не їдь, бо бандерівці з прикладами й рушницями ще до сьогодні ходять і москалів шукають. Прикро, що люди досі ведуться на дешеві провокації політиків.
А ось як стосунки «схід-захід» виглядають у Літній школі і, переконана, що саме такими вони є скрізь, повсякденно і у будь-якій ситуації.
Ще з першого дня перебування у столиці, найтепліші стосунки у львівської команди загалом, і у мене зокрема, склались з дівчатами з Донецька. І от вже майже два тижні ми ділимось не тільки журналістськими ідеями та порадами щодо матеріалів, а й тестуємо один на одному ефективність заголовків.Наприклад, сьогодні я перевірила на колегах заголовок до нового матеріалу – це весело і продуктивно. Висновок: «придатний», а тому це нововведення активно використовуватиметься учасниками ЛШЖ.
Після напружених редакційних днів – відпочинок, теж, до речі, спільний. З нещодавно опублікованого твіту Олександри: «Прогулялись трохи. Співали на Майдані та в метро «Червону руту», а кияни робили львівсько-донецькому колективу компліменти». І цьому ніхто не дивується, адже це вже будні. А чудеса гуртожитської кулінарії, на кшталт, «гуртожітто». І ніхто не здогадається, що це лаваш і «всещобуловхаті».
Виявляється, що в історії попередніх ЛШЖ «Дня» випадки дружби студентів з «ворожих» регіонів регулярні. Яскравим прикладом є гарні стосунки на сьогодні вже авторів «Дня» львів’янки Олесі Яремчук та Катерини Яковленко з Донецька. Тобто, дарма ми собі присвоїли звання колумбів :).
Словом, складно описати все, що відбувалось, а відбулось надто багато всього. Тому, від сьогодні регулярно з’являтимусь тут з серйозними та несерйозними новинами.
P.S. І звісно ж продовжуємо роботу над львівсько-донецьким словником. Вже зовсім скоро чекайте на оновлені напрацювання від новоспечених донецьких укладачів словників.
