— Ось усе у вас, як на параді: серветку — туди, краватку — сюди, «вибачите» та «будь ласка — мерсі», а так, щоб по-справжньому, — цього немає. Мучите самі себе, як за царського режиму.
Обговорення американських виборів у російському телевізорі сприймається як міркування Поліграфа Поліграфовича про абсурдні, на його погляд, правила споживання їжі. А й справді, навіщо потрібні носові хустинки, коли є скатертина та рукави. Навіщо всі ці багатомісячні муки, коли можна просто задушити все живе в ЗМІ, політиці та громадянському суспільстві, перетворити парламент на машинку для штампування репресивних законів, суди — на конвеєр звинувачувальних вироків, а потім проголосувати на пеньках, і спеціальна людина, у якої заздалегідь ампутували совість і сором, оголосить заздалегідь усім відому «волю народу».
У програмі «Вечір» від 3.11.2020 весело сміялися над американськими виборами.
«Найбрудніша кампанія!»
«Свободи слова немає жодної!»
«Суцільний адміністративний ресурс!»
Ну, і завершальний вердикт Соловйова: «А ось у нас найчесніші, найпрозоріші та найсправедливіші вибори!» Що цікаво, ніхто в студії не розреготався, навіть не посміхнувся.
На підтвердження своїх слів Соловйов показав своїй аудиторії виступ давнього друга та найближчого помічника Трампа, Рудольфа Джуліані, який на каналі Маргарити Симоньян Russia Today ділився своїми образами.
«ЗМІ у нас практично стали для Демократичної партії тим, чим була газета «Правда» для соціалістичної партії в Росії», — наябедив аудиторії RT Джуліані, засвідчивши глибоке знання радянських реалій. І продовжив: «Техгіганти і великі ЗМІ є тими, ким називає їх президент, — ворогами народу».
Почувши милі його серцю слова «вороги народу», Соловйов стрепенувся, як бойовий кінь, зачувши звук труби, і посмішка щастя осяяла його обличчя. «Наші люди, ці Трамп і Джуліані! Коли очолю СМЕРШ, візьму їх до себе», — мабуть, подумав про себе Соловйов і вмить поділився раптово виниклою ідеєю. «Адже у США сповна можливий феномен Тихановської!» «Експерти» в студії враз пожвавилися і почали розвивати тему. «Нам треба не визнавати нового президента США!», — заволав один. «І Туреччина може не визнати!», — гаряче підтримав інший.
Розуміння того, що Трамп, майже напевно ці вибори програє, поступово проникало в голови трампистів-путінистів, що мешкають у російському телевізорі. Всі розуміли, що Трамп битиметься до останнього. Що попереду велика сутичка юристів, у якій очікується захоплюючий поєдинок Джуліані з колишнім генеральним прокурором Еріком Холдером, що підтримує Байдена. Але те, що в США, на відміну від Росії, діє закон, розділення влади та потужні демократичні інститути, в глибині душі розуміють усі путінські прислужники. І тому, розуміючи, що Трампу, швидше за все, доведеться врешті-решт поступитися кріслом у Білому домі, змінюють на ходу риторику.
І той же Соловйов свою вранішню програму «Соловйов LIVE» називає «У Трампа вкрали перемогу?» і міркує, як Росія погано житиме за Байдена. «Підуть ще більші гроші на всіляких навальних і яшиних, на всілякі НКО й інших ворогів народу. Загостриться ситуація на Донбасі, можлива спроба України вирішити питання військовим чином...»
Але, пам’ятаючи про те, що смуток — гріх, Соловйов почав надихати свою аудиторію. «Ми перебуваємо у ворожому оточенні, на нас тиснуть з усіх боків. Але Росія під тиском завжди перетворюється на алмаз, а далі — грані, грані, грані — і ось — діамант!». Соловйову так сподобалася ця вуглецева аналогія, що він ще довго її обсмоктував, розповідаючи, як Росія без тиску стає графітом, а ось під тиском перетворюється на алмаз, а потім — на діамант.
Те, в що Росія перетворилася за Путіна, назвати алмазом можуть лише Соловйов і його «експерти». У що Росія перетвориться за Байдена, прогнозувати складно. Точніше, легко передбачити, що в тому разі, якщо Байден виконає хоча б частково свої передвиборні обіцянки, то путінська Росія перетвориться на купу брудних пластівців сажі. Це якщо користуватися вуглецевою аналогією Соловйова. А насправді у щось більш неприємне і з поганим запахом. Проблема в тому, що вірогідність реалізації Байденом своїх зовнішньополітичних обіцянок у разі його переїзду до Білого дому близька до нуля. Принаймні, в повному обсязі.
Перемога Байдена, якщо вона відбудеться, призведе до радикальних змін у риториці. Лідер найвпливовішої країни світу не проголошуватиме вихваляння на адресу Путіна. Росію, в якій відбувається все сильніша фашизація режиму, не запрошуватимуть як восьмого учасника до клубу провідних демократій світу G7. Лідер США не визнаватиме Крим російським. Америка виявить солідарність з Європою і разом з нею створить єдиний фронт проти авторитарних режимів.
Усе це, поза сумнівом, позитивно вплине на настрої політиків, експертів і на громадську думку в країнах Європи та пострадянського простору. І це важливо. Оскільки, як свідчить теорема Томаса, «якщо люди вважають ситуації реальними, вони виявляються реальними за наслідками».
Що стосується не вербального, а реального тиску на Росію та реальної допомоги тим, хто бореться з путінським режимом і всередині Росії і за її межами, то тут надій набагато менше. Байден легко може перетворити путінську Росію на брудні пластівці сажі, почавши послідовний рух у бік повного нафтогазового ембарго з боку Заходу. Не кажучи вже про відключення Росії від SWIFT. Зрозуміло, що нічого цього не станеться. Те саме і з допомогою Україні, білоруській і російській опозиції. І те, і інше, і третє в разі приходу Байдена в Білий дім буде збільшено, але США не звільнятимуть від путінської окупації Крим і Донбас, не скидатимуть Лукашенка, а тим більше Путіна. Народам України, Білорусі та Росії це доведеться робити самим, незалежно від того, хто стане господарем головного офісу у Вашингтоні. Те, що за Байдена політичний клімат на планеті стане для цього трохи сприятливішим, — це факт, який не повинен тішити невиправданими надіями.
