Захід на стадіоні, де ватники, включно з Путіним, поки що одягнені у закордонні шмотки, крутиться та крутиться в ефірах. Спецоперація об’єднала російський народ. Всюди з'являються пропорції: 72% підтримують злочини або 63%. Проти 27% або 45%. Наче є різниця між частками гіпотетичного російського мозку. Який сенс з'ясовувати, де зосереджені імпринтинг, ресентимент та інші психічні функції.
Коли мати привезла мене з пологового будинку – країна сумувала за Сталіним. Вона мені потім розповідала, що сміятися та посміхатися у публічних місцях було тоді страшно. Сила колективної поведінки зобов'язує індивідуум ховатись у натовпі. А там треба бути як усі. Мало знаходиться людей на зразок академіка Д. Сахарова, який умів сидіти незворушно серед патріотів, що підскакували з місць.
Стадіони гарна річ, коли люди платять гроші при вході на видовище. Коли ж уболівальників фінансує одна команда гравців, то чи варто оглядати трибуни у пошуках прихильників іншої?
Що означає російська єдність зі злом? Не просто 20 років пропагандистського опромінення. Триста як мінімум. Особлива, окремішня, неосяжна, рабська, жорстока, поліцейська, що невпопад живе з часом. Улюблена й окаянна, де люди страждають усередині, а вирвавшись, сумують зовні. Від Олександра Герцена до Олександра Невзорова одна й та сама історія. Хіба не це оспівано, закріплено та звеличено вільнодумцями та деспотами в єдиному проекті Росія?
Фарс у Лужниках – верхівка айсберга, що століттями крижанів у чорних глибинах свідомості. Розумом Росії не зрозуміти свободу, аршина почуттів для співчуття не вистачить. Даремно звертатися до тих, хто живе в страху, як у раю. Їхні рефлексії зводяться до однієї.
Людям властиво повторно робити аморальні вчинки. Мозок пригнічує спогади про власну ницість. Такий діагноз поставлено З.Фрейдом. Відданість брехні – захисний механізм, що витісняє зі свідомості психічні сигнали про моральні вади. Ось чому трибуни аплодують Путіну, дипломати несуть нісенітницю, а військові готові стріляти по дітях та перелітних птахах, однаково вірячи Лаврову з Михалковим. Неначе в дітях та птахах таїться смерть усіх із зайвою хромосомою.
Мені однаково, який відсоток підтримки війни в Росії. Після радянського комунізму населення її непомітно втягнулося у путінський бандитизм. Адже великої різниці між системами не було. Нехай пенсіонери вірять у будь-що. Вони не перетворяться на волонтерів, здатних крутити з вати тампакси, щоб запобігти гігієнічному краху. Нехай молоді розфарбовують обличчя кольорами ганебного триколору. Вони не підуть до війська захищати режим, який відключив їх від світу. Не на знак протесту, а за звичкою вибирати із двох страхів менший. В Україні на фізіономію нанесуть лише червоний. Середнє покоління вибере очікування, щоб не помилитися з вибором. Застигнуть від страху перед путінськими посіпаками і страхом визнання своєї підлості. Тож яка різниця у відсотках прозрілих, підсліпуватих і сліпих від народження?
Обрана Заходом стратегія повного відключення Росії від джерел цивілізації – захід, що давно назрів. Не можна мати контакти з країною, де населення ненавидить і проклинає світ, який ділився здобутками в обмін на варварство та хамство. Терпець урвався.
– Так не можна, – кричать на вузькій нейтральній смузі між добром та злом. Буде гірше, якщо росіяни згуртуються проти Заходу, що повернув їх до лаптів та перлової каші. (А то вони не гуртувалися проти Заходу одягненими та нагодованими, як нормальні люди). Ні, все піде давно розкресленими лініями розлому. Ресентимент виходить усередину та назовні. Закон антропології.
Олександр ПРИЛИПКО
