Слобожанські степи, освоєні українськими переселенцями в XVII - XVIII ст.,
дали притулок і для кількох груп вихідців із етнічно російських теренів. Чи
не першими з них були старообрядці, що тікали від царського терору. Їхні
нащадки в таких селах, як Борова чи Старовірівка, донедавна зберігали свої
релігійні традиції. Коли ж було скасовано полковий устрій і наші землі
почали захоплювати поміщики, вони оселяли на цих землях закріпачених
росіян.
Так серед українського етнічного масиву з’явилися самобутні російські
анклави. Декілька сіл об’єднав, зокрема, Петрівський район, що існував як
окрема адміністративна одиниця з1923 до 1962 рр. Потім він увійшов до
складу Балаклійського, а згодом Ізюмського районів. Аж до ХХ ст. число
міжетнічних шлюбів у цьому середовищі було мінімальним, а традиційне
господарювання дозволяло провадити доволі ізольоване життя в сільській
громаді. Тим-то в Петровському, Асеєвці, Шевелівці довго зберігалися
архаїчні риси південноросійських діалектів, у скринях лежали традиційні
народні вбрання, а фольклористи їздили до цих сіл записувати пісні, вже
зниклі на материковому масиві російської культури. Стосунки з
українськими селами були цілком дружніми, хоча нащадки слобожанських
козаків і ставилися часом до своїх російських сусідів трохи іронічно.
І ось холодної весни 2022 р. на ці землі прийшов «русскій мір». Вдерся
брутально, проголошуючи за мету захист російської меншини від
національного гноблення. Дійшла черга і до російських сіл. Розлючені
невдачами, агресори не церемонилися з місцевим населенням. Не певен, що
вони зрозуміли, хто є мешканцями цих країв. Зрештою, навряд чи це їх
цікавило. Залунали вибухи, запалали будинки. Пролилася кров перших
жертв. Мальовничі мирні села вкриваються руїнами. Консервативний
затишок екзотичного анклаву перетворюється на пекло. Його загибель стає
лише одним із епізодів кривавої битви. Він мало помітний на тлі кривавої
драми Маріуполя. Але ж який показовий цей епізод! Адже на наших очах
брутальний каток російської інтервенції нищить саме той культурний
простір, захист якого декларують цинічні ідеологи «русского міра».
архиєпископ Ігор Ісіченко
Харків, 17 березня 2022 р
