Інформація, яка лине звідусіль, підтверджує, що ворог зібрав велику купу саранчі і тепер колонами, то тут, то там – суне її на нашу землю. Знаючи про те, що українці їх нещадно знищують, кремлядське керівництво жене їх знов і знов. Так, заліза в них багато, зомбованої саранчі також. Та за ними немає жодної ідеї. І ось генштаб РФ на п’ятому дні після російсько-українського масштабного вторгнення вирішив «пояснити» кожній індивідуальній саранчині – чому його послали в Україну? У тій агітці пояснюється, що російський солдат, виявляється, «звільняє українців від фашистської влади».
Звісно, коли окупант опиняється по цей бік кордону, йому «чемно» пояснюють правду місцеві жителі, які про фашизм чули лишень в асоціаціях із 1941-1945 роками… Вони московитській саранчі пояснять, де «раки зимують». І не тільки раки. Хтось зрозуміє, хтось задумається, але точно до кінця – не усвідомить. Бо саранча звикла жити в покорі століттями. Її плодили царі, бояри, совєти, сучасна кегебістсько-мафіозна влада. Плодили, як масу, позбавлену мізків, гордості, волелюбності.
В сучасних умовах, з допомогою ЗМІ московії вдалося вивести новий вид рабів, які правду сприймають за брехню, а брехню – за правду. І ось тепер її, саранчу, одягнули у військову форму, дали в руки автомати, посадили в броньовану техніку та літаки і відправили убивати людей сусідньої держави. І вони – лізуть, повзуть… Горять, димлять, гниють… Але знов – лізуть!
Хто ж «вигодував» цю сволоту? Не тільки один путлєр. Виховала так звана «елітна саранча»: передовсім, телевізійні пропагандисти – соловйови, кісєльови, сімоньяни… А ще так звані «діячі культури» на кшталт режисера михалкова… Про політикум московії я мовчу – він пов’язаний із путлєром кровно, закинувши до рота по шматку від вкраденого пирога (общака).
…Як же вони, стоячи, аплодували після ухвалення держдумою рішення про визнання так званих ДНР та ЛНР, надаючи дозвіл саранчанському головнокомандувачу вводити свої війська на територію інших держав?!
Зомбована зграя своїми антилюдськими діями спричинила до того, що весь цивілізований світ від неї ізолюється, бо вони – заразні, шкідливі, небезпечні в своїй більшості.
На долю нашого покоління випала боротьба з мокшанською саранчею, вирощеною на московських болотах. І нам треба холоднокровно, день за днем зменшувати її кількість, як колорадських жуків на городі – десь дихлофосом, десь – керосином, а десь просто вручну, коли воно лускається під твоїми пальцями, розкидаючи довкола гівняні бризки.
P.S. Перепрошую за використану в тексті жорстку лексику, характерну військовій годині.
