Читаю цікаву книжку "Дезінформація" румунського розвідника Пачепи, який втік у США. Книжка починається з розповіді про те, як СЗР Росії, користуючись агентурними позиціями у Всесвітній раді церков і деяких американських NGO, організувала проти США в 90-х рр. інформаційно-психологічну спеціальну операцію. Результатом операції, заснованої на маніпуляції даними про нібито зростання числа підпалів афроамериканських церков, стало вкидання в суспільно-медійний порядок денний США теми зростання расизму та ксенофобії в Америці.
Читаючи це, я згадав про те, з якою іронією у наших медіа та соцмережах вживається фраза: "А то Путін нападе". Абсурдна за своєю суттю, бо наша країна три роки бореться з реальною агресією Росії.
Путін не просто вже напав і може напасти знову. Путін нападає щодня, бо війна нового типу не обмежується прямими бойовими діями. Агресія не припиняється ні на хвилину. Поле бою - людський розум, інструмент бою - думка, емоція.
Нерозуміння того, що ми живемо в фазі активної війни, відбувається через тотальне нерозуміння обивателем стратегії і тактики роботи спеціальних служб. Всі ці іронічні "я теж російський агент?" походять від невігластва. Радянські, а потім і російські спецслужби, для яких держава стала фактично їхньою службою тилу, завжди вміли прекрасно користуватися недоліками і слабкостями демократичних і державних систем противника. Навіть ширше - розуміння людських слабкостей і їх використання в своїх інтересах - це і є метод роботи спецслужб.
Не всі агенти, хоча кількість прямої агентури або працівників російських спецслужб в Україні зашкалює. Але завдання агентів - залучити звичайних людей у свій дискурс, спонукати їх до певних дій або бездіяльності. Саме завдання російських спецслужб - посіяти в Україні хаос, знищити парламентаризм та інститути влади і суспільства. І користуються вони в своїй роботі недоліками нашої держави, влади і народу. Корумпованість українських еліт і суспільства, примітивна жага грошей або влади, сприйняття народом будь-якої влади як колоніальної, природна схильність до анархії, популізм, патерналізм - тільки деякі слабкості, які вмілий диригент з СЗР-ФСБ РФ здатний трансформувати в загрозливу для нашої державності диявольську симфонію .
Для прикладу. Я згадую, з якими ентузіазмом деякі українські журналісти і медіаорганізації сприйняли кампанію "Дві країни - одна професія", яка формально полягала у встановленні діалогу між російськими і українськими журналістами. Патронувала кампанію Європейська федерація журналістів. Щоправда, з боку ЄФЖ займалася кампанію російська журналістка Ажгіхіна. Яка в одному з інтерв'ю, наприклад, говорила, що не розуміє, чому в Україні стали різко реагувати на термін "братський народ", і що, мовляв, діалог важливий, щоб у цьому розібратися. Я, наприклад, сприймаю будь-який формат діалогу, спрямований на те, щоб поставити якісь інтереси професії та спільнот вище національних, як розвідувальний формат активної операції впливу на уми людей, які формують порядок денний. Так, я вважаю, що перебування наших журналістів за одним столом з представниками російського союзу журналістів, які закривають очі на Сущенка та Семену, - це і є дискредитація України та української журналістської спільноти. Подібний "діалог" - в чистому вигляді робота російських спецслужб. Робота, заснована на позиції розумної сили, робота під прикриттям європейських інститутів і в такому форматі, який ускладнює нашу боротьбу. Українські журналісти, які беруть участь у цьому, звичайно, не агенти (принаймні більша їх частина), але їхнім світоглядом користується ворог для формування в Україні свого порядку денного. Так само і деякі російські журналісти можуть не усвідомлювати, що вони є інструментами агресії.
Висновків не буде. Сучасний світ і сучасна війна - дуже складні матерії, щоб підходити до них з мірками ХХ століття. Можна говорити про те, що оборона - завдання і прерогатива влади. Але мені здається, що протистояти такому виду агресії і хаосу, нею породжуваному, - завдання кожного відповідально громадянина. Хоча б на рівні усвідомлення процесів і на рівні контролю за самим собою і своїми реакціями. У нових умовах не стати інструментів війни проти своєї країни - вже завдання, що вимагає відповідальності. Пам'ятайте, хто наш ворог. Пам'ятайте про те, що його мета - хаос. І будьте розсудливими у своїх словах і діях.
