Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сумський набат!

3 березня, 2022 - 12:32

Нині настав час, який випробовує все: метал, землю, техніку, а головне –людину! Вікова орда, яка, наче той вулкан, що періодично підіймає брудну магму зі своїх глибин – вибухнула. Вони готувалися давно. Їм муляла Україна ще від початку свого окрилення у 1991 році. Відтоді вони готувалися повернути наш гордий народ у своє бараняче стійло. І тепер наважилися. Цинічно, відверто, як фашисти! 

Однією з перших територій, яка трапилася на їхньому шляху – моя рідна Сумщина. Край особливий. Область, до якої у 1939 році ввійшли частини Харківської, Полтавської, Чернігівської областей, за час свого існування проявила життєздатність та зуміла акумулювати кращі глибинні риси, притаманні Харківщині, Полтавщині, Чернігівщині.

Я – з «полтавсько-харківського куща».  Село мого давнього волелюбивого козацького роду – Вільшана, що на межі колишніх Харківської та Полтавської губерній. Далі мої предки розселялися по ближніх вільних землях і оселилися в невеличких Тимченках, де такі чорноземи – хоч на хліб намазуй! Замість масла.

Вільшана ніколи не було закріпаченою, там жили козаки, як в разі загострень вирушали на війни, як і мій прадід – Іван Хомович Гриценко, що відправився на своїх волах на Кримську війну... Від нього передалася  велика ікона Іоана-воїна, мальована на гартованому металі, що домі є оберегом нашого роду.

І ось тепер небесний покровитель українського козацького воїнства став на захист рідної землі.  З неба.

Суми. Охтирка. Тростянець. Конотоп. Шостка. Ромен. Я знаю ці міста! Я в них бував по декілька разів і знаю багатьох людей. Там досі живуть мої численні родичі й друзі. І я бажаю їм захисту від небес і від українського війська, а ще, звісно, самозахисту, на що вони спроможні!

Хтось через протяжний кордон з московією  вважав Сумщину інфікованою «руськім міром». Цього ніколи не було. Вплив був. Намагання «розчинити» українців  російською синильною кислотою був також. Але народ від того лишень загартовувався. Це правда. І цю правду тепер бачить увесь світ.  Мої земляки демонструють, як вони люблять свою землю, як дорожать нею. Щораз, спілкуюся з ними телефоном не почув  жодного натяку на розпач а чи зневіру. Тільки – боротьба!

Сумщина витримала удар однією із найперших. І тримає його дотепер. Переконаний – буде тримати!

… Колись я написав текст, який згодом став гімном Сумського земляцтва. Там є такий приспів:

«Ми - діти Слобожанщини, Полісся і Гетьманщини,

Серця у нас гарячі і душі молоді.

Ми край наш возвеличимо і славу наших пращурів

Примножимо, примножимо, примножимо в труді!»

У цьому тексті про мирний край не було жодного слова про війну чи натяку на неї. Бо ми – мирна нація. Але тепер воістину мої земляки перевтілилися з трударів у воїнів та разом з українським військом боронять свою землю від болотяної орди.   Славень Сумського земляцтва  свого часу був записаний у виконанні  нашого земляка народного артиста України Анатолія Мокренка разом із хором Національного радіо. І тепер при його звучання бачу, як з небес спускається образ вольового, непокірливого Анатолія Юрійовича Мокренка і б’є в набат разом зі своїм народом!

Новини партнерів