А лисиці — Витівниці
Сірники дістали вмить
Аби море запалить...
Після того як Рада проголосувала законопроект №2339, деякі українські ЗМІ назвали нові збільшені ним у 10 і більше разів штрафи за підпал трави й лісу «драконівськими». Тут як подивитися. Ось, наприклад, картинка: на одній чаші ваг злиденна пенсіонерка, яка спалила кілька гектарів поля й кілька десятків дерев лісу в помсту за те, що лисиці тягали в неї курей, а на другій — 90—150 тисяч штрафу. — Гаразд, ну що з бабусі взяти. У неї немає й попередніх 170 гривень. Але варто змінити масштаб картинки, і ось уже палають не просто тисячі гектарів радіоактивного лісу. Не перший рік у диму рукотворних пожеж більшу частину календарного року задихається вся країна.
Утім, хоч би скільки нулів було у цих штрафах, чи зможуть вони хоч якось зменшити кількість пожеж, якщо як мінімум у значної частини жителів України геть зовсім відсутній причинно-наслідковий зв’язок. Ну от, скажімо, посилили покарання за буллінг, навіть проводять у школах спеціальні уроки, де пояснюють підліткам, як це погано, й що їм за це може бути. Але, як і раніше, вони виходять з цих уроків, і якби ж то так само цькують своїх однолітків і молодших. Але, о, свята простота, вони знімають це, й, ані на секунду не задумавшись про багаторазово пояснені їм наслідки, одразу викладають у мережу докази, що їх викривають. Ну а їхні батьки, бабусі й діди підпалюють суху траву, знищуючи при цьому ліси й степи, тисячі тварин, житлові й господарські будівлі, Долину нарцисів, радіоактивний Чорнобильський ліс... Ви дійсно думаєте, що, взявши в руки сірники, вони хоч на секунду задумаються про штраф? — Проти генетики не попреш!
Утім, а чи дійде справа до штрафів, я вже не кажу про передбачені новим законом 2-5 років ув’язнення, хіба тільки якщо пожежа досягне апокаліптичних масштабів цього року? Ініціатори закону пояснювали, що з колишніми копійчаними штрафами у місцевих правоохоронців просто не було стимулу для юридичної метушні. Та от чи стане навіть за нових багаторазово збільшених штрафів братися за справу серйозно сільський міліціонер (поліцейським язик не повертається назвати) — такий собі колективний северинівський Грищенко, у якого в цьому районі кожен другий якщо не кум, то кровна рідня. Якщо й здадуть когось, так хіба що беззахисну бабусю або сільського дурника.
Утім, не лише автор цієї статті, а й більша частина соціальних мереж і журналістів перебувають у полоні сформованих роками стереотипів. За законом жанру, якщо затримали винуватця лісової пожежі, хто винен? Правильно, або старенька, або підлітки, або, як би це сказати м’якше, не зовсім при тямі, судячи з наведених у публікаціях цитат, середніх років сільський житель, до якого так і не дійшло, «А мене за що ?!» Але є у цієї історії й інша, не часто обговорювана личина.
Ось, скажімо, всього за кілометр від мого будинку в центрі столиці розташоване найпрестижніше кладовище країни — Байкове, яке за 190 років своєї історії розрослося на цілих 73 гектари. Так от, престижні віп-ділянки, де поховані відомі й багаті люди, тут сміттєві контейнери, все як годиться. Але на решті території накупилося за осінь й зиму висохле до квітня сміття, яке з року в рік просто збирають й спалюють. — Останній раз був цієї середи, у далеких куточках кладовища до метра заввишки купи з гілок і листя вже догорали. На секундочку, муніципальне підприємство, незважаючи на сувору заборону, що начебто загрожує йому штрафами (я вже мовчу, що й без того все місто в диму), на очах у десятків тисяч відвідувачів заради економії на вивезенні сміття якби ж то просто отруює міське повітря, але десятиліттями прямо (й безкарно) порушує закон. Я навів цей приклад тільки тому, що він близький особисто мені. Але точнісінько те саме відбувається по всій країні. Чи не розтиражовані в ЗМІ бабусі й сільські дурники, а державні та муніципальні підприємства (я вже мовчу про приватні), може й з менш катастрофічними наслідками, влаштовують свої щорічні багаття, демонструючи населенню країни прекрасний приклад.
Ну а тепер давайте поговоримо, чому лісові пожежі в останні роки почали набувати дедалі більш катастрофічних масштабів. Експерти кажуть, винне глобальне потепління. — Це така універсальна відмазка, на яку можна списати все. І все ж пропоную згадати причини без сумніву все ще пам’ятних вам австралійських лісових пожеж (таке враження, що кожен другий українець тоді переживав — мімімі — за нещасних австралійських коал, які за повідомленнями ЗМІ рятувалися від вогню тільки в норах гостинних вомбатів). Однією з головних причин, чому ці пожежі так швидко охопили тоді такі величезні площі, стала законотворчість місцевих екологічних активістів, які, не подумавши про наслідки, заборонили лісникам доглядати за лісами. І ті швидко заповнилися пожежонебезпечними хмизом і сухостоєм.
Ну а тепер пропоную вирушити — до кінця карантину подумки — до найближчого до вашого будинку лісу. Для мене це Голосіївський ліс (прошу тільки не плутати з парком), де я вже не перший рік гуляю мінімум раз на тиждень. І, хоч би як там було, особливо в спекотні дні, добре, значна частина цього лісу є сухостоєм й непролазним буреломом. А, зважаючи на те, що частина цього сухостою й бурелому — займисті від найменшої іскри сосни, гадки не маю, як ця порохова бочка не вибухнула минулого сухого літа. І точно така сама картина в усіх лісах України... — Знаєте що, я спеціально перевірив, на відміну від Австралії, у нас не тільки лісникам, а навіть населенню законом дозволено збирати хмиз і розпилювати на дрова дерева, що впали. І що ж, живі дерева в Києві нещадно пиляють (щоб не сказати знищують), а висохлі в київських лісах стоять. Мабуть, чекають на свою апокаліптичну пожежу — до першого дурня, що прийшов у ліс з сірниками.
Звідси й мій невтішний висновок. — Хоч би скільки нам подавали як перемогу підписаний цієї середи Зеленським закон, ніякі штрафи, ніякі погрози тюремними термінами за підпали не зупинять нікого в країні, де переважна більшість, навіть ті, хто начебто зобов’язаний за його виконанням стежити, не знають, а навіть якщо й знають, просто не виконують закон. Де від Президента до лісника й простого сільського жителя немає дбайливого господаря, де за своєю травою не бачать нічийного лісу.
...Довго-довго крокодил,
Вибиваючись із сил,
Закидав вогонь грибами,
І млинцями, й пирогами.
