У кого лише не доводилось мені брати інтерв'ю! Але опинившись у комісії з відбору нових поліцейських Луганщини, хвилювався не менше за тих, хто чекав своєї черги в коридорах Сєверодонецького вищого профучилища.
Але і зараз ми розмовляли з людьми не випадковими, а з тими, хто напередодні пройшов кілька етапів відбору. До речі, чи не краще було б спочатку провести співбесіди? Хоча у нас сакраментальне «А поговорити?!» зазвичай залишають на закуску. І лише потім: р-раз-два - взяли. Або не взяли. Або внесли до кадрового резерву.
Кожен сідав перед нами лише на чверть години. М-да, не міг не згадати, як син, інші претенденти посад у західній фірмі жили під одним дахом з рекрутерами. Ті ненав'язливо вивчали особистісні нюанси. Нам же треба було не просто ухвалити доленосне для людини рішення, а визначити, чи можна йому довірити повноваження, зброю, загальну безпеку. Проте переживання від таких бліц-інтерв'ю відступили перед позитивом молодих співрозмовників.
Перед нами - симпатична дівчина. І про мотивацію свою розповідає красиво. Але тут не стереотипність, про яку мені якраз довелося говорити з правоохоронцями як тренеру з медіаграмотності, а те, що відчуте. Дитина у неї є, але за нею можуть доглядати бабусі. Майор поліції цікавиться й іншим: «Чоловік розуміє, що ви будете серед молодих чоловіків?» «Я йому довіряю, він - мені. І підтримує», - відповідає дівчина.
Як без сімейних цінностей! Психолог просила всіх характеризувати батьків. З'ясовувалося, чи будуть штрафувати за порушення правил руху родичів, озброєних АТОшників, свого міністра. Хотів додати себе, але немає у мене ні авто, ні прав, так і не дізнався, у кого з копів підніметься жезл на члена «приймальної комісії».
Зарубіжний досвід? Якось містер, який підвозив нас, щось порушив на очах у копа. І поїхав далі: «Там відеокамера - мені прийде фото, рахунок на штраф». Бідна корупція! Якщо й у нас всюди таке буде...
Цих «А що, якщо?..» Вистачало. А що, якщо вам, офіцеру, доведеться підкорятися сержанту, дівчині? А що, якщо накажуть стріляти, але є можливість обійтися без цього? Психолог в особах зображала безтямних п'яних водіїв. Як говоритимете з ними? А що потім?
Мені не дарма згадався «Дон Кіхот»; конфлікти ж бо ідеалізму з реальністю досі не вичерпані.
«Ти чого, молодцю, біг?» - запитав Санчо.
«Сеньйоре! Поліція має звичай довго розпитувати, а мені не хотілося відповідати».
Гуманіст Санчо взяв та й відпустив дотепника. На жаль, Сервантес не описав, як реагували на це староіспанські полісмени. І ось тепер ми запитуємо у кандидатів в новоукраїнську поліцію, чи будуть вони миритися з тим, що затриманих ними правопорушників якась інстанції відпустить додому. Молоді люди при всьому негативі, який ллється на правоохоронну систему, все-таки вірять у результативність реформ, що начебто почалися тут, бачать у них свою роль. Навіть скептикам хочеться, щоб розчарувань у новачків було менше.
Й у нас у них - теж.
Не всі знають про службу тільки з телевізора. Ось «цивільний» хлопець із двома дипломами, високою, як тепер у поліції, зарплатою. Але він - син міліціонера - вирішив все ж успадкувати мужню професію батька. Працівники колишньої міліції були теж. Даішників запитували про хабарі.
- Брали, а що робити, якщо службові авто доводилося обслуговувати за власний рахунок... Тепер такої потреби немає.
- Але раптом помітили, що бере напарник - бойовий товариш...
- Спочатку - попередження. Не допоможе - рапорт.
Прийшли і недавні бійці АТО, і чиновний люд. Всі службі в патрулі віддавали перевагу, а не оплачуваній так само офісній роботі. Оскільки і там вакансії, умовили йти в штаб явного педанта.
- Щоправда, він досить керований, - зауважили емвеесники. - Все залежить від того, в чиї руки потрапить.
Одного, запідозреного в нещирості, ми з представником громадськості як місцеві взялися захищати
- Він з да-а-алекого села, всю ніч добирався - ось руки і тремтять.
Виникла дискусія і щодо підприємця: чи не хоче кришувати сімейний бізнес? А мені як було не запитати: що молодь читає?
- «Анну Кареніну» на блокпосту в вільний час встиг, - така відповідь особливо потішила.
Перевірили: читав! Але психологові мало:
- А хто автор роману?
- Не пам'ятаю. На букву «Т».
Є така буква. Приз - для психолога - в студію! Дала привід про дещо подумати.
Йшли своєю чергою і «земні» питання:
- Приїжджаєте на виклик, а бабуся скаржиться: кіт додому не пускає...
Новобранці запевнили, що заспокоять бабусю - мовляв, навчені ладити з підступними котами; подбають, щоб вона змогла потрапити додому. Майор перманентно нагадував: поліція тепер - це сервіс. А тому…
- Ви їдете, а дитина випускає м'яч. Сама на дорогу не біжить...
Всі зупиняться, м'яч віддадуть. Самий креативний буде домагатися, щоб дитячий майданчик перенесли подалі від шосе. Я поцікавився у майора, чи все його задовольнило. Він повідав, що це завдання їм підкидали американські інструктори. Ті, до всього іншого, рекомендували присісти перед дитиною, щоб бути з нею врівень, похвалити за те, що не побігла за м'ячем. А вже потім робити наганяй.
Зворушувався цьому я до дня, коли на озері у Сєверодонецьку підталий лід проломився під школярами. З п'ятьох встигли врятувати лише трьох. Чому не змогли запобігти трагедії? Американські інструктори не навчили?! Думаю, у нас занадто ділять функції, не розв’язують проблеми комплексно, разом. Ось у майора було улюблене запитання:
- П'яний, брудний, «ароматний» бомж - ваші дії?
- Візьмемо, потім машину помиємо.
- Ні, зараз такими суб'єктами повинна займатися «швидка».
Поцікавлюся, як на Заході. Бо бомжів, які лежали вулицях, бачив і там. Але й бачив, як їм розвозять їжу за місцями дислокації. А водойми... Влітку за ними у них добре стежать. Дізнатися б: як узимку? Ще - щодо менталітету. Якось у США щось поплутав із кнопками в ліфті. Жінка, яка їхала зі мною, поскаржилася консьєржці; добре хоч не в поліцію. Це «стукацтво» чи відповідальність?
Не ідеалізував би нікого. Рідний студент, відставши в суперцивілізований країні від тургрупи, залишився на дорозі без грошей. Дорожній патруль відмахнувся: не наша турбота. А нам одного разу не допоміг їхній поліцейський патруль, коли в метро втратили один одного.
Мабуть, справа не завжди в країні, але завжди - в конкретних людях.
* * *
Скоро дізнаємося, як «хрещеники» пройшли навчання, почали службу. А набір буде продовжено: поки з 240 вакансій заповнено половину. В обновлюваній поліції Луганщини багато нового. Проводять віче з жителями, допомогли ремонтувати лікарню. Наводиться чистота у своїх лавах. Відділ комунікації облуправління не сховав «НП»: внутрішня безпека виявила мільйонну недостачу при закупівлях, відкрито кримінальне провадження. Все, що робиться, може оцінити кожен. Зокрема і наскільки якісно відібрано новобранців. При всіх плюсах і мінусах цього процесу непогано б використовувати його досвід і в інших відомствах. Всім нам варто повідповідати на деякі запитання поліцейських іспитів.
Тоді, дивись, і нашим копам з нами стане легше.
