Удалекому 1965 році в СССР вийшов фільм режисера Михайла Ромма «Звичайний фашизм». Правда мова в ньому йшла про нацизм та його криваві злочини, які були засудженими Міжнародним військовим трибуналом, а основні їхні натхненники та організатори страченими…Людству здалося, що вже ніколи це зло в таких масштабах не повернеться до Європи…Але воно повернулося на континент, який колись зруйнувало… Повернулось у вигляді рашизму, що почав домінувати в країні, де мільйони людей стали ототожнювати свого президента з «росією», сліпо його слухатися, плекати ненависть до інших народів, та палати жагою до завоювань. Звичайно рашизм є суто психологічною проблемою. Він сформувався під дією багатьох чинників. У тому числі й культурних.
Російсько-українська війна зруйнувала багато міфів про росію. Наприклад ,про постійно декларовані «велич» й «гуманну місію» російської культури. Бо ті молоді російські солдати, що грабували, ґвалтували, катували та вбивали людей у Бучі, Ворзелі, Гостомелі, Ірпені, Лукашівці, Макарові, Ягідному, напевно відвідували свої дитячі садочки, школи та університети. Де їм, згідно програми, розповідали про «високу духовність» і особливий «месіанізм» російського народу. Й підтверджували це демонстрацією витяжок з творів російських діячів культури та мистецтва. Це викликало неприязнь до всього іноземного, незвичного, незрозумілого; заперечувало плюралізм думок; породжувало розподіл на «своїх» і «чужих»…І знищення всіх і всього, що не підпадає під поняття «свої». Тут рашизм, з фактами скоєння геноциду щодо українців, має чіткі паралелі з нацизмом, який чинив геноцид (Голокост) проти євреїв.
Навіть свою військову техніку, при нападі на Україну, росіяни позначили нацистськими символами. І навіть розмістили один з таких символів на фасаді московського театру. Таким чином театр підтримав агресію та вбивство українців. Хоча з його сцени продовжують лунати філософські монологи про «душевні страждання та самовіддану працю в ім'я чужого щастя, в ім’я людської краси».
Беззаперечно вже назрів час для створення фільму про криваві злочини рашизму проти українських громадян і України. Про тих його очільників, які поставили за мету знищення українців як політичної нації, як етносу. І про маніпулювання масовою свідомістю та формуваня бажаної для російської влади громадської думки. У тому числі й за допомогою культури. Цей фільм може бути фіксованими свідченнями для майбутнього міжнародного суду.
