Вже 45 років, починаючи з 1966 року, 20 липня проводяться безліч турнірів та розважальних заходів, до участі в яких запрошують як ветеранів так і початківців. Вважають, що базисні шахові конструкції зародилися на території стародавньої Індії понад 2000 років тому. У розташуванні фігур на дошці конструкція відображали політичний лад та склад тодішнього індійського війська. Вже у VII столітті нашої ери з шахами та грою зовсім випадково познайомилися засновники іранської монархії, які досить сильно розвинули та удосконалили цю гру. На відміну від сучасних правил і канонів, ферзь був не найсильнішою, а навпаки, найслабкішою фігурою гри, а сама партія характеризувалася високою повільністю.
Надалі шахи з’являються і у Європі, але у період феодалізму, інквізиції та загального занепаду мистецтв, дух середньовіччя відображається і в цій грі. Шахи стають азартною грою, що призводить до зниження морального рівня суспільства, і у XIII столітті католицька церква відносить їх до числа заборонених «негідних християнина, гріховних забав». Невдовзі шахи повертають собі імідж інтелектуальної гри.
В кінці XV і на початку XVI століття з’являються перші книги по шахах; цінність їх для теперішнього часу, звичайно мізерна, але сам цей факт призвів до виникнення сучасних правил гри. У Російській імперії XVI —XVII століття шахи вже були досить відомою грою. Про значне розповсюдження шахів на території імперії і високий рівень майстерності говорять і повідомлення іноземців, що приїжджали в ту епоху до Московії по дипломатичних і торгових справах. Найбільш виразно в цьому відношенні є повідомлення однієї французької хроніки XVII століття, в якому розказується про посольство, направлене в 1685 році з Москви до Людовика XIV в складі понад 50 чоловік. В повідомленні мовиться: «Ці росіяни чудово грають в шахи; наші кращі гравці перед ними учні». У кінці XVIII, початку XIX столітті у Росії почали створювати перші шахові кубки і перші російські авторитетні змагання з шахової гри.
Нині гра вже виходить вже на свій відповідний рівень: перед її геніальністю знімають капелюха. Ніякі комп’ютерні технології та автоматизовані програми ніколи не зможуть конкурувати з тим, що віками творилося людським інтелектом, адже кожен гравець вніс частину власних знань та досвіду у побудову величезної сфери, під назвою — ШАХИ.
КОМЕНТАРI
Олександр КОЗАК, кандидат у майстри спорту, директор центру інтелектуального розвитку «Сузір’я»:
— Нещодавно Каспаров назвав Україну однією із шахових супердержав світу, і ви знаєте, абсолютно з ним погоджуюся. Збірна України стала золотим призером 39-ї Всесвітньої шахової олімпіади у Ханти-Мансійську, випередивши 148 інших збірних. Та мало кому про це відомо. Такі види спорту, як футбол, наприклад, не мають такого професійного рівня як шахісти, про те новини про них у ЗМІ можна побачити у сотні разів частіше, ніж про якісь шахові турніри чи кубки. І це явище не викликає ніякого оптимізму. В дійсності, в Україні лише два види спорту можуть конкурувати на міжнародному рівні, це бокс (представлений братами Кличками) та шахи. Скажу відверто, інколи в душу закрадається таке відчуття, ніби комусь/чомусь взагалі не вигідно презентувати Україну як інтелектуальну державу. Наша земля плодить високоякісну породу, у всіх напрямках, від мистецтва і до науки. В нас є свої Рільке, Моне, Енштейни, але такого банального, як програми впровадження шахових курсів у школах, у нас немає. Для мене за стільки років шахи стали своєрідним симбіозом трьох: спорту, науки та мистецтва. Все залежить від рівня, на якому ти володієш. Є любительський, на якому приносить задоволення просто чудово проводити час. Від гри йде інтрига. Так само шахи на професійному рівні несуть в собі більш високі завдання. В цілому це все абстрактна гра розуму, яка постійно людину інтригує. Там сидить таємниця на таємниці. І ось те відчуття невідомого, наскільки ти зможеш його проконтролювати, воно захоплює. У грі ти і господар, і пан, і раб. У ній дружать і емоції, і інтелект, і дух. По своїй природі шахи відбивають розвиток суспільних відносин. Як всі окремі фігури протягом років удосконалювалися, і набули того завершеного виду який мають зараз, це і є результат розвитку суспільства в цілому, як європейського так і азіатського. Останнім часом шириться думка, що наближається нічийна смерть шахів. З появою комп’ютерних технологій, зараз ми маємо вже не той рівень творчого елементу. Професійні шахісти перед тим як іти на партію, закладають програму , прокручують її до 30 ходів, а на практиці їм залишається лише згадувати. Тут іде чисто механічний елемент. І все ж, шахи залишаються потужним засобом впливу на інтелектуальну молодь. Тут є дотик до творчого потенціалу та внутрішнього світу окремо взятої людини.
Володимир КОВАЛЬЧУК, кандидат у майстри спорту, президент Рівненської обласної федерації шахів, віце-президент федерації шахів України:
— Особисто для мене, шахи — це не просто хобі, це все моє життя. Міжнародний день шахів, це ознака того, що ця гра виокремлюється на загальному фоні серед інших видів спорту. Це є розвиток інтелекту нації всередині нації. Скажу вам по секрету, один депутат планує винести на розгляд Верховної Ради законопроект про введення «Дня шахів в Україні». Зараз ми досить багато над цим працюємо. У школах Рівенщини ми вже відкрили 7 шахових кабінетів. Це є дуже хороший досвід, адже краще, коли юрба дітей біжить до вчителя з проханням показати якісь нові ходи та блокади, а не вбиває свій вільний час за курінням чи алкоголем. Ми готуємо програму розвитку шахів на Рівенщині, а потім плануємо легалізувати це все на державному рівні. Для того, щоб камінь зрушив з місця, потрібно вносити нові ініціативи. Ми маємо виховувати здорових людей не лише фізично, а й інтелектуально.
