На двадцятому році незалежності країна підійшла до критичної межі. «Дерибан» радянського майна, суцільна корупція, мародерство, неконтрольований олігархат опустили Україну на дно соціальних та економічних стандартів. На різних етапах економічного регресу розумні люди пропонували і дискусії, і готові рішення щодо подальшого розвитку, проте хотіла того нинішня влада чи ні, така розмова розпочалася саме з її ініціативи — розгляд Податкового, Пенсійного кодексу, антикорупційного законодавства... Вирощений уже в нових реаліях малий і середній бізнес відчув у собі сили відстоювати власне бачення подальших реформ (інша справа, наскільки вдається його відстоювати), і, що цікаво, протистояння часто виходить за межі «малий бізнес— великий бізнес» і переміщується в площину «чи може бути чесний бізнес?». Сьогодні ж, не чекаючи вироку під назвою «адміністративна реформа», готові грати на випередження представники територіальних громад. І знову заслуга нинішньої влади: мери міст, опираючись централізації, включаються в неофіційну, але конструктивну полеміку щодо перспектив економічного росту (читайте нижче коментарі представників місцевого самоврядування). Цю дискусію ще важко назвати загальнонаціональною. Але, видається, вона такою стане — після відвертих розмов у середині регіону (не тільки про чисту економіку, а й про психологічну готовність до нових, хочеться вірити, чесних, правил гри).
Символічно, що однією з перших таку «домашню» розмову почала столиця. Кількамісячна підготовка проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року експертами КМДА, Фондом «Ефективне управління», Міжнародною компанією BCG, Громадською радою виявила і систематизувала сотні (якщо не тисячі) дрібних і гігантських проблем столиці (від одвічної несправності ліфтів до проблеми тотальної корумпованості). Усе це розробники сконцентрували в проекті Стратегії розвитку Києва і цього тижня представили на розсуд громадськості. Заплановано, що обговорення проекту буде тривати кілька місяців. Потім із пропозиціями і поправками проект буде затверджено на сесії Київради, на підставі Стратегії буде розроблено Генеральний план, який своєю чергою повинен затвердити Кабмін. Таким чином, це унеможливить свавілля під час прийняття рішень міською владою — потрібно буде узгоджувати на урядовому рівні. Тож перший крок зроблено, тепер справа за киянами, наскільки активно вони візьмуть участь в обговоренні подальшої долі свого міста.
«Від 20-ти до 30-ти міст України сьогодні мають Стратегію свого розвитку. Найцікавіше те, що з цих, умовно кажучи, 30-ти реально працюють максимум шість стратегій, — підкреслює голова КМДА Олександр Попов. — Держава повинна розробити таку регіональну політику, яка б мотивувала економічний розвиток регіонів. Наприклад, Вінниця, маючи свій Стратегічний план, досягла прекрасних успіхів, отримала додаткові бюджетні ресурси. Будь-який прогрес, якщо ми говоримо про реформи, повинен супроводжуватися якимись мотиваціями. В такому разі це збільшення бюджетного фінансування. Коли ми говоримо про розвиток Києва, ми не говоримо про те, що хочемо у когось щось забрати. Ми говоримо про те, що наше економічне зростання має забезпечити додаткові можливості нашого бюджету». Так голові київської адміністрації довелося «виправдовуватися» під час публічних дебатів, які у вівторок, відразу після презентації проекту столичної Стратегії, провів Фонд «Ефективне управління» спільно з британською компанією «Intelligence Squared» та КМДА. Тема дебатів навіть дещо провокаційна для представників місцевого самоврядування: «Київ — центр пріоритетного економічного розвитку».
Виступи основних спікерів поділили на дві панелі: умовно «панель «за»» та «панель «проти»». Економічні інтереси регіонів у дебатах представляли міський голова Вінниці Володимир Гройсман та старший керівник проектів компанії «Monitor Group» Євген Орловський. На подив багатьох присутніх, панель «за» концентрацію економічних потужностей у столиці представляли західні експерти — директор Світового банку в Україні, Білорусі і Молдові Мартін Райзер та президент Канадського інституту урбаністики, екс-мер канадського міста Хемільтон Фред Ейзенбергер. Обидві сторони наводили сильні аргументи щодо того, чи варто зосереджувати економічний розвиток в столиці, чи краще дати можливість розвитку багатьом точкам економічного розвитку в країні. Західні експерти вважають, що концентрація виробництва, інтелектуальних та технологічних потужностей дозволить швидше й якісніше розвивати економіку. Таким чином, Київ, випереджаючи інші регіони, буде своєрідним локомотивом для всієї країни. «Це відкриває нові можливості, які згодом можуть бути використані і в інших регіонах», — наголосив Фред Ейзенбергер. Мартін Райзер вважає, що фінансування відразу багатьох регіонів, як це прийнято, наприклад, в Європі, є занадто дорогим задоволенням для «такої бідної (!.— Ред.) країни, як Україна».
Натомість Євген Орловський зазначив, що існують великі ризики для акумулювання всіх ресурсів у столиці. «Не можна забувати про диверсифікацію економіки. Необхідно мати кілька точок економічного розвитку в країні. Уявіть, що відбувається, якщо всі ресурси ми акумулюємо в столиці? Що відбудеться з іншими містами? Якщо занадто велика вага сконцентрована в одній точці, вся будівля може перекинутися», — зазначив експерт.
«На порядку денному вже давно стоїть питання про реформу місцевого самоврядування. Для мене це насамперед означає реальне втілення двох базових принципів Європейської хартії місцевого самоврядування: принципу субсидіарності і принципу фіскальної автономії, — переконує вінницький мер Володимир Гройсман. — Правильно, якщо повноваження щодо розв’язання проблем простих людей буде передано на місця — на той рівень, на якому вони виникають. Також разом з повноваженнями потрібно передати ресурси. І навіть не просто ресурси, а інструменти їх залучення».
І ще один невеликий штрих з дискусії. Під час дебатів відбулася коротка розмова між представником одного з національних мобільних операторів та Володимиром Гройсманом. Представник бізнесу наголошував, що підприємець завжди сам вирішить, де йому краще зосереджувати ресурси. Після цього зазначив, що у мобільного оператора, якого він представляє, є офіси по всій Україні. «А де ви платите податки?», — запитав вінницький мер. «У Києві», — коротко відповів представник великого бізнесу.
Під час двогодинної дискусії порушували чимало важливих питань. Правда, не говорили про те, що традиції українського самоврядування багато сотень років. Наприклад, не згадали про магдебурзьке право, яке було впроваджено в Україні ще в ХIV столітті. Як показує історичний досвід, українські регіони завжди чинили опір намаганню централізувати ресурси. Крім того, не варто забувати, що теорія принципово нової регіональної політики вже була розроблена. Наприклад, у книзі Євгена Марчука ще 1999 року. Автором була запропонована система структур випереджального розвитку — соціополісів. Проте, очевидно, що вивчення незасвоєного раніше досвіду ще попереду. Адже хоче хтось цього чи ні, епоха «дикого капіталізму» здає свої позиції. Новий бізнес (та й частина старого) хоче нових правил. У підтримці бізнесу зацікавлене місцеве самоврядування. Тож процес, здається, незворотний.
Останнє. Дискусія про розвиток регіонів, хай часом дуже гостра, економічно егоїстична, проте все ж спрямовує країну в конструктивне русло. Здорова конкуренція веде до прогресу. На відміну від штучного ідеологічного протистояння, на яке штовхають українські регіони маргінальні політичні сили.
Розмову про розвиток України продовжено сьогодні в Криму. Там на виїзне засідання збереться Рада регіонів — дорадчий орган при Президентові України. Ми запитали експертів, що першим мало б бути на порядку денному Ради регіонів? Також, оскільки дискусія про пріоритетні центри розвитку нам здалася важливою, ми запропонували представникам місцевого самоврядування продовжити її на шпальтах «Дня».
