Смерть Усами бен Ладена в його пакистанському схові схожа на видалення пухлини з мусульманського світу. Але буде потрібна агресивна післяопераційна терапія для запобігання метастазуванню клітин «Аль-Каїди», що залишилися, за допомогою залучення нових прибічників, які вважають, що насильство допомагає досягти «очищення» і посилення ісламу.
На щастя, смерть бен Ладена сталася якраз у той момент, коли значна частина ісламського світу проходить болюче лікування, потрібне для усунення фанатичного бренду бен Ладена. Лікування це називається «арабською весною», яка потребує посилення демократії (але не має потреби, принаймні, поки що, встановлювати той тип ісламського правління, яке прагнула накинути «Аль-Каїда»).
Але чи зможе демократія, що зароджується, і яку будують в Єгипті й Тунісі, а також до якої прагнуть в Бахрейні, Лівії, Сирії, Ємені й у інших країнах, позбавитися від погроз, що створюються ісламськими екстремістами? Зокрема, чи здатна вона здолати салафійсько-ваххабітську ідеологію, яка тривалий час підживлювала Усаму бен Ладена і його прибічників і що залишається ідеологією Саудівської Аравії, яка відкрито визнається і захищається?
Річ у тім, що до операції США по знищенню бен Ладена, лідера і символу «Аль-Каїди», недавні демократичні арабські революції всього за кілька місяців уже зробили стільки ж для зниження привабливості його терористичного руху в ісламському світі і для його ослаблення, скільки війна з тероризмом зробила за десятиліття. Ці революції, яким би не був їхній остаточний підсумок, засвідчили, що філософія і поведінка бен Ладена і його послідовників є не лише нелегітимними і нелюдяними, але і неспроможні стати джерелом поліпшення умов життя звичайних мусульман.
Мільйони арабів показали, беручи участь разом у мирному протесті, що їхній спосіб досягнення арабської і ісламської гідності обходиться набагато меншими людськими жертвами. І ще, що важливо, їхній шлях, зрештою, приведе до досягнення гідності, дійсно потрібної людям, на відміну від нескінченних терористичних воєн з метою відновлення обіцяного бен Ладеном халіфату.
Нарешті, протестуючим учасникам «арабської весни» не потрібно було використовувати іслам (і зловживати їм) для досягнення своїх цілей. Вони не чекали, поки бог змінить їхнього становища, а взяли ініціативу в свої руки і мирно чинять опір своїм гнобителям. Арабські революції підняли плюралістичний, постісламістський прапор для вірних. Взагалі-то, лише влада використовувала релігію під час протестів (наприклад, в Бахрейні, Ємені, Лівії і Сирії), намагаючись використовувати страх перед «іншими» шиїтами і сунітами, щоб як і раніше розділяти свої суспільства і володарювати над ними на свій розсуд.
Тепер, коли США усунули бен Ладена фізично, вони не мають зволікати з останнім терапевтичним процесом. Адже США проводили вибіркове (і недалекоглядне) опромінення лише окремих ракових частин, представлених «Аль-Каїдою», залишаючи без уваги зростання злоякісного утворення саудівського ваххабізму і салафізму. Насправді, незважаючи на десятиріччя війни Заходу з тероризмом і незважаючи на тривале союзництво Саудівської Аравії з США, ваххабітська релігійна верхівка цієї країни постійно фінансувала ісламські екстремістські ідеології в усьому світі.
Бен Ладен, що народився, виріс і здобув освіту в Саудівській Аравії, є продуктом даної широко поширеною ідеології. Він зовсім не був релігійним новатором: він був продуктом ваххабізму і був згодом експортований ваххабітським режимом як джихадист.
У 1980-х рр. Саудівська Аравія витратила 75 млрд. доларів на поширення ваххабізму, фінансую чи школи, мечеті й добродійність по всьому ісламському світу, від Пакистану до Афганістану, Ємену, Алжиру тощо. Саудівці продовжували такі програми після терористичних атак 11 вересня 2001 р. і навіть після того, як виявили, що їхній «заклик» став неконтрольованим завдяки технологіям глобалізації. Недивно, що створення транснаціонального ісламського політичного руху, підтримуваного тисячами підпільних джихадистських веб-сайтів, вдарило і по самій Саудівській Аравії.
Як і терористи, що захопили літаки 11 вересня 2001 р., які також були саудівсько-ваххабітським ідеологічним експортом (15 з 19 чоловіків, що здійснили ті терористичні атаки, бен Ладен вибрав, тому що вони, як і він, були саудівського походження і освіти), саудівська резервна армія потенційних терористів зберігається, оскільки ваххабітська фабрика фанатичних ідей залишилася неушкодженою.
Отже справжня битва велася не з бен Ладеном, а з саудівською ідеологічною фабрикою, підтримуваною державою. Бен Ладен був всього лише наслідком укоріненого насильства офіційної ідеології даної країни.
Знищення бен Ладена може позбавити деяких диктаторів, починаючи лівійським Муаммаром ель-Каддафі і закінчуючи єменським Алі Абдуллою Салехом, головного виправдання репресій, що використовувалося ними протягом десятиліть. Але США добре розуміють, що «Аль-Каїда» — це зручний ворог для Салеха і інших американських союзників у регіоні і що у багатьох випадках тероризм використовувався як привід для заборони реформ. Зараз США навіть підтримують репресії проти «арабської весни» в Ємені і Бахрейні, де офіційні спецслужби запросто вбивають тих, хто мирно протестує і закликає до демократії і до поваги прав людини.
«Аль-каїда» і демократія не можуть співіснувати. Більше того, смерть бен Ладена має розкрити очі міжнародному співтовариству на джерело його руху — репресивні арабські режими і їхні екстремістські ідеології. Інакше його примара як і раніше з’являтиметься у світі.
Мей ЯМАНІ — письменниця. Її остання видана книжка називається «Колиска ісламу».
