Парадоксально, але факт: глобальне потепління, вважають експерти, закономірно супроводжується холодними зимовими періодами, коли на півмісяця — місяць до Європи та Північної Америки приходять шалені морози з пронизливими вітрами. Що ж, якщо людина доклала і докладає зусиль до розбалансування природних процесів, то мусить не ремствувати на погоду. І не ремствує, а пристосовується. Принаймні, у нормально влаштованих державах, де такі морози — не катастрофа. Уряди та муніципалітети заздалегідь готуються до них, перевіряють енергопостачальні мережі, облаштовують спеціальні притулки для тих, хто живе у трейлерах (як в Америці) або не має дому, резервують житло, щоб у разі потреби негайно переселити туди бідак із будинків, де трапилася аварія, тощо. Не буде влада займатися цим чи займатиметься неефективно — ще до чергових виборів під нею затремтить земля. І не порятує посилання на «об’єктивні обставини»...
В Україні ж інакше. Одне тільки слово: Алчевськ, — і в пам’яті спливають січневі дні 2006 року, коли опалювальні системи 120-тисячного міста не витривали випробування 30-градусними морозами. Тоді від теплопостачання були відключені понад три сотні будинків. Рятувальні роботи велися дружно, всі можливі сили для них були мобілізовані, обійшлося без масових трагедій, — і все ж гіркий осад залишився, бо тільки диво та мужність рятувальників не дозволили зимовій стихії, помноженій на безвідповідальність місцевої влади та зношені тепломережі, забрати чимало людських життів. А якби щось не склалося (заметіль на шляхах, обрив електропередач тощо), чи одночасно сталася ще одна аварія такого масштабу, яка вимагала б великих ресурсів?
Тим часом, як було після з’ясовано експертами, критичну ситуацію можна було не допустити, якби кошти та матеріали на оновлення системи теплопостачання (незначні у порівнянні з тими, що знадобилися для долання наслідків аварії), а головне — воля влади до здійснення цього.
Відтак Алчевськ — це назва, яка з того часу стала загальником, — синонімом масштабної техногенної аварії під час сильних холодів, яка створила масову загрозу життю та здоров’ю городян.
Усе це згадується, коли, за прогнозами синоптиків, на Україну насунулася хвиля холодів. Тиждень тому начальник Укргідрометцентру Микола Кульбіда попередив: із середини лютого в деяких регіонах України можливі морози до мінус 25 — 28Со. Зараз прогноз підтверджений: справді, буде вельми холодно, особливо у східних регіонах — може, навіть до мінус 30Со.
Скільки триватимуть морози? Навряд чи хтось, навіть сам начальник Укргідрометцентру може сьогодні впевнено відповісти на це запитання, але на різноманітних метеосайтах нічна температура у Києві на тривалий час, включно з останнім тижнем лютого, прогнозується у межах —18 — 20Со. А у Краматорську, скажімо, в межах —19 — 23Со, у Луганську — в межах —20 — 25Со.
І знову, вже вкотре, ці морози українці зустрічають з тривогою, ставлячи собі одне і те саме — впродовж кількох уже років — сакраментальне запитання: «А якою є надійність тепломереж, чи надійно працюють вони?»
Щодо столиці, то відповідь на це сакраментальне запитання у нас є. Цілком офіційна і свіженька — від 26 січня 2011 року.
«Надійність централізованого теплопостачання м. Києва щороку погіршується і наразі досягла критичного стану. Причина цього — незадовільний технічний стан трубопроводів та обладнання теплових мереж через довготривалу експлуатацію, впродовж якої в оновлення мереж не вкладалися кошти. Тепломережі Києва є комунальною власністю та належать територіальній громаді міста.
Довжина теплових трубопроводів, що знаходяться у користуванні та експлуатації АК «Київенерго» становить 2281,790 км (у двотрубному вимірі). З них більше половини вичерпали нормативний термін експлуатації 25 років. Із цієї точки зору найбільш проблемними районами в Києві є житлові масиви Борщагівка, Біличі, Нивки, Поділ, Троєщина, Деміївка, Голосіїв та Теремки.
Десятки пошкоджень тепломереж, які щодня виникають в Києві, не лише впливають на якість теплопостачання, призводять до чисельних розриттів, а й несуть пряму небезпеку для мешканців столиці. Саме через зношеність тепломереж у жовтні — листопаді минулого року трапились два нещасні випадки з мешканцями міста. У першому випадку трубопровід перебував у роботі 33 роки (був прокладений у 1977 році), у другому — 44 роки (був прокладений у 1966 році). Нагадаємо, що термін експлуатації теплопроводів становить 25 років. Окрім цього, в обох випадках мережа була збудована за бітум-перлітовою технологією, її нормативний термін експлуатації іще менший — 15 років. Такі тепломережі свого часу прокладалися безканальним способом, тобто просто у грунті. Це було характерно для радянських часів кінця 70-х років, коли активно відбувалось будівництво. Подібна технологія прокладки з часом була визнана фахівцями як неприйнятна, після чого була заборонена для використання. Також прокладання тепломереж за бітум-перлітовою технологією ускладнює у майбутньому виявлення точного місця пошкодження під час експлуатації. Загалом понад 108 км мереж столиці прокладені за бітум-перлітовою технологією та потребують негайної заміни, про що Київенерго неодноразово інформувала відповідні органи».
Це повідомляє, поміж іншого, офіційний сайт Київенерго. Загальний підсумок невтішний. 51,5% (1176,176 км) мереж вичерпали нормативний термін експлуатації у 25 років. 80 км труб потрібно замінювати новими щороку, щоб зупинити процес «старіння» мереж. 7,2% — середньорічне зростання кількості пошкоджень тепломереж під час випробувань.
Іншими словами, українська столиця під час майбутніх лютневих холодів — це великий потенційний Алчевськ. І не тільки вона. У Києві все ж навіть за панування «молодої команди Черновецького» велися такі-сякі роботи із заміни труб, бодай у центральних («престижних») районах, а є міста, де такі роботи, за інформацією невгамовного інтернету, й не починалися, в тому числі на сході України, де традиційно очікуються найбільші холоди.
Але у невеликому місті рятувальники можуть бодай поставити спеціальні намети, розраховані на десятки людей, де можна погрітися і поїсти чогось гарячого (в Алчевську стояло десь так два десятки таких наметів). А що можна зробити у місті-мільйоннику, тим більше — у столичному мегаполісі?
Нинішня влада підштовхує населення міст до думки, що чи не єдиний шлях модернізації тепломереж — це або передача їх у концесію приватникам, або їхній продаж. Логіка цікава: адже цим самим влада добровільно визнає свою некомпетентність, неефективність і корумпованість: мовляв, ми не можемо нічого зробити, віддамо все комусь іншому... А цей «хтось», який випірне невідь-звідкіля, — де гарантія, що він буде більш ефективний і чесний? Адже він буде обранцем цієї самої влади, а як проводяться в Україні тендери та приватизаційні аукціони, всім добре відомо...
Та навіть у разі, якщо коли-небудь таким способом проблему модернізації тепломереж буде розв’язано (хоча в цьому є великі сумніви: це ж просто божевілля — будувати на мільйонні міста кілька ТЕЦ і від них тягнути труби довжиною у десятки кілометрів!), морози насуваються зараз. І практично кожної наступної зими, вочевидь, будуть більші чи менші періоди з лютими морозами. Воно, звісно, тішить, що київська міськдержадміністрація планує цього року почати роботи із заміни морально застарілих та фізично зношених котлів на сучасні енергоефективні на комунальних котельнях і встановити теплові насоси у школах (це заощаджує до 75% коштів на опалення) , але це все післязавтра, а йдеться про сьогодні, про лютий цього року. Тож хочеться знати: чи готові відповідні державні та муніципальні органи до дій за умов надзвичайних ситуацій? Чи є достатньо потрібного обладнання, яке можна швидко перекинути у той чи інший район країни? Чи спроможна залишена на голодному пайку армія допомогти у разі потреби в рятувальних роботах? Чи не почнеться у період холодів чергова гра олігархів у відключення газу для ТЕЦ за містичні «борги населення», насправді створені не населенням, а бюджетними установами, в тому числі й органами державного управління? І, нарешті, цікаво, як до хвилі морозів підготувався той самий Алчевськ?